Letnie ubrania w zimowym wydaniu /Літній одяг взимку

Każdego roku, gdy lato zamienia się w jesień robię przeorganizowanie mojej szafy. Wtenczas sweterki, które latem zalegają w kartonach na strychu zamieniam miejscami z letnimi rzeczami. Za każdym razem, gdy chowam moje letnie sukienki i spódniczki do kartonu czuje smutek, że zobaczymy się dopiero za kilka dobrych miesięcy. W tym roku postanowiłam trochę poeksperymentować i zostawić kilka letnich rzeczy na zimowy sezon.  Nic tak, nie doda świeżości stylizacji, jak jakiś zwiewny kolorowy element.

Letnia spódniczka z grubym swetrem

Dziś chcę pokazać moją pierwszą stylizację w której połączyłam zimę i lato. Dopasowałam do mojej ulubionej spódniczki w kropki szary sweterek i beret w podobnym odcieniu. W wyniku powstała niebanalna stylizacja na zimniejsze dni. W takiej stylizacji widzę siebie nawet zimą. Wystarczy założyć do niej ciepłe futerko i rękawiczki.

Skąd są moje rzeczy?

Spódniczka – Second hand

Sweterek – New Look

Beret – Top Secret

Torebka – TK Maxx

A wy lubicie takie niebanalne połączenia?

 

****

Кожного року, коли літо замінюється в осінь, я роблю реорганізацію моєї шафи. Светри, які я ціле літо тримаю в коробках на стриху, я міняю місцем з літніми речами. В такі моменти, коли я складаю мої літні речі в коробки, мені завжди якось сумно, що ми побачимось аж за декілька місяців.  В цьому році я вирішила трошки поексперементувати і залишити декілька літніх речей на зиму. Як на мене, ніщо так не додає ізюминки в образі, як легкі кольорові елементи.

Сьогодні я хочу вам показати мій перший образ, в якому я поєднала зиму і літо. Мою улюблену спідницю в крапки я поєднала з сірим светром і береткою з подібним відтінком. В результаті ми отримали оригінальний образ на холодні дні. Такий образ я носитиму також взимку. Достатньо буде до цього одягнути теплу шубу чи курточку і рукавички.

Де я купила мої речі?

Спідниця – Секонд хенд

Светер – New Look

Беретка – Top Secret

Сумочка – TK Maxx

А ви любите такі оригінальні поєднання?

 

Continue Reading

Klasyczna stylizacja z wężowym motywem / Класичний образ зі зміїним принтом

Psikus

Dziś przechadzając się moim osiedlem poczułam się wstrząśnięta. Pogoda jest wręcz wymarzona, więc wielu naszych sąsiadów zajęło się porządkowaniem podwórka przed zimą. Idę spokojnie i rozglądam się dookoła, a na jednym podwórku w rząd ustawiono kilka krzyży. Pierwsza moja myśl – jak tyle osób można pochować jeden przy drugim i jeszcze we własnym ogrodzie?! Doszłam do wniosku, że muszą być to prochy zmarłych i trochę zbita z tropu poszłam dalej. Wracając ze spaceru tą samą ulicą wszystko stało się jasnym. Przed wejściem do domu z nietypowym podwórkiem pojawiły się dynie, lampiony i napis „Dia de los Muertos” . Przez tą majową pogodę, zupełnie zapomniałam, że to już prawie listopad. Jeszcze w poniedziałek trzęsłam się z zimna w moim najgrubszym swetrze i kurtce, a dziś znowu mogę chodzić w koszuli. Pogoda zrobiła nam psikusa tuż przed Świętem Zmarłych. Mam nadzieję, że do końca tygodnia obejdziemy się bez kurtek.

Zwierzęce printy

Tej jesieni nie wyobrażam sobie bez zwierzęcego motywu w garderobie. Fajnie, że co jakiś czas moda zatacza koło i koszula, kupiona dwa lata temu znów jest aktualna. Do wężowej koszuli preferuje bardzo stonowane dodatki. Dziś sięgnęłam po czarne spodnie, które sprawdziły się z bluzką w panterkę – zobacz tutaj. Czarne spodnie to jeden z bazowych elementów w szafie, w które warto zainwestować – więcej na ten temat w tym wpisie.

Skąd są moje rzeczy?

Spodnie – Bik Bok

Koszula – Top Secret

Pantofle – Stradivarius

Okulary – Oscar de la Renta, kupione w TK Maxx

Torebka – Second hand

Na koniec zdjęcia miejsca, które mnie tak bardzo zaskoczyło 😉 

Nietypowy ogródek / Нетипове подвір’я
Nietypowy ogródek / Нетипове подвір’я

***

Розіграш

Сьогодні, коли я гуляла нашою вулицею, щось мене дуже шокувало. Погода була просто неймовірна, тому багато сусідів вирішило прибрати свої подвір’я. Я йшла і розглядалась довкола, і тут раптом бачу декілька хрестів. Перше, що мені прийшло на думку – як можна стільки людей поховати один коло одного та ще й на власному подвір’ї?! Подумала і вирішила, що там мабуть закопані урни з прахом людей, і трохи збентежена пішла далі. Все стало ясним, коли я поверталась з прогулянки. На цьому моторошному подвір’ї при вході в дім лежали гарбузи і лампадки, а над дверима висів плакат „Dia de los Muertos”. Сьогоднішня травнева погода зовсім мене збила з пантелику, я забула, що вже листопад. В понеділок я не знала, як зігрітись від холоду, а сьогодні гуляю в самій сорочці. Погода зробила нам непоганий розіграш перед Днем Усіх Святих. Надіюсь, що сонце нас порадує аж до кінця тижня і ми ще трохи обійдемось без курток.

Звіриний принт

Цієї осені просто не обійтись без звіриних принтів в шафі. Добре, що мода любить повертатись і таким чином, моя сорочка, куплена два роки тому, знову актуальна. Як на мене, до такої блузки найкраще підходять скромні додатки. Мої чорні штани, які я використала в попередньому образі з тигровою блузкою, цим разом також пригодились. Взагалі, чорні штани – це базовий елемент в шафі, більше про це прочитаєш тут.

Де я купила мої речі?

Штани – Bik Bok

Сорочка – Top Secret

Туфлі – Stradivarius

Oкуляри – Oscar de la Renta, куплені в TK Maxx

Сумочка – Секонд хенд

 

Continue Reading

Dwa jesienne trendy w jednej stylizacji / Два тренди осені в одному образі

Słońce wciąż nas rozpieszcza, płaszcze spokojnie czekają na swoją kolej w szafach i tylko liście tańczące swój pożegnalny taniec dają znać, że to już październik. Taką ciepłą złotą jesień kocham najbardziej. Pogoda wręcz zachęca do długich spacerów, a kolorowa sceneria do szerokiego uśmiechu. Aż chce się delektować się życiem i pięknie wyglądać.

Wielkie domy mody już dawno zdecydowały za nas, co będziemy nosić tej jesieni i zaskakująco dobrze trafiły w nasze gusta. Beż i zwierzęce motywy wręcz idealnie pasują do szeleszczących liści pod nogami i słonecznych promieni przebijających się przez gałęzie. W tym sezonie wybrałam dla siebie połączenie beżu i panterki, co okazało się strzałem w dziesiątkę. Beżowa marynarka łagodzi drapieżność koszulki, co daje modny, a zarazem szykowny zestaw.  A jak wam się podobają jesienne trendy? Który z nich na stałe zagościł w waszej szafie?

 

Skąd są moje rzeczy?

Marynarka – świeży zakup z second handu

Bluzka – Gina Tricot

Buty – Stradivarius

Spodnie – Bik Bok

Torebka – second hand

 

****

Сонце не перестає нас пестити, плащі спокійно чекають в шафах на свій час і тільки листя танцюючи прощальний танець пригадує, що вже жовтень. Таку золоту і теплу осінь я люблю більш за все. Погода аж викликає бажання довгих прогулянок. Хочеться смакувати життя і гарно виглядати.

Відомі будинки моди вже давно за нас вирішили, що будемо носити цієї осені і влучили просто в яблучко. Беж і звіриний стиль просто ідеально поєднуються з шелестінням листя під ногами і з сонячним промінням. В цьому сезоні я вибрала для себе бежевий піджак і футболку з мотивом пантери – просто обожнюю це поєднання. Піджак залагоджує хижість футболки і отримуємо модний і елегантний образ. Вам подобаються ці осінні тренди в моді? Який з них вже є в вашій шафі?

Де я купила мої речі?

Піджак – нещодавно купила в секонд хенді

Футболка – Gina Tricot

Взуття – Stradivarius

Штани – Bik Bok

Сумочка – секонд хенд

Continue Reading

Umoljani – górskimi szlakami Bośni i Hercegowiny/ Умоляні – гірськими шляхами Босні і Герцеговини

 

Baśniowa kraina

Bośnia i Hercegowina na zawsze pozostanie mi w pamięci, jako piękny górzysty kraj z lazurową wodą, pysznym jedzeniem i uśmiechniętymi ludźmi. Kraj ten stwarza baśniowe wrażenie, aż trudno uwierzyć, że w tamtych rzekach nie pływają złote rybki, a na pagórkach nie urzędują krasnale.
Wyjazd do Bośni i Hercegowiny postanowiliśmy przeżyć na spokojnie, chcieliśmy zobaczyć najpiękniejsze miasta, ale również mieć czas na obcowanie z naturą. Skąd przyszedł pomysł na wyjazd do Bośni i Hercegowiny i jak wyglądała nasza trasa przeczytasz w tym wpisie. Naszą przygodę w tym kraju zaczęliśmy w Sarajewie. To miasto niezwykle mnie ujęło połączeniem nowoczesności i tradycji – o tym przeczytasz tutaj. Po miejskich widokach Sarajewa, postanowiliśmy trochę wyciszyć się wysoko w górach, w małej wsi, gdzie dostęp do cywilizacji jest znikomy.

Umoljani – praktyczne wskazówki

Z Sarajewa rzut beretem jest do wsi Umoljani, położonej na skrzyżowaniu górskich szlaków. Żeby przedostać się do niej skorzystaliśmy z oferty transportu w Pansion Umoljani, gdzie nocowaliśmy. Koszt transportu to 40 Euro w dwie strony z Sarajewa. Jest jeszcze opcja zamówić taksówkę bądź dojechać tam wynajętym samochodem, ale to wiąże się z większymi wydatkami.

Pension Umoljani bardzo mi przypadł do gustu, ze względu na piękne widoki dookoła, oraz domową atmosferę – znajdziecie go tutaj. Skorzystaliśmy z oferty noclegu razem ze śniadaniem – koszt 15 Euro/ osoba. W restauracji można było kupić również dania obiadowe, przekąski, napoje. Ceny to około 2 Euro za zupę, około 10 Euro za danie główne. Kuchnia bardzo swojska, serwowana jak u babci na wsi .
Jadąc w Umoljani trzeba wziąć pod uwagę, że najbliższy sklep jest w odległości kilkunastu kilometrów – dlatego wcześniej warto zrobić zakupy w Sarajewie.

Szlaki warte uwagi

Lukomir

Z Umoljani można się udać na kilkugodzinną wyprawę do najwyżej położonej i najstarszej wsi w okolicy – Lukomir. Są dwa szlaki z pensjonatu – jeden dziki – około 8 km, a drugi bardziej wydeptany – około 10 km. Do Lukomiru szliśmy dzikim szlakiem, który jest piękny, ale słabo oznakowany i mało wydeptany. Gdzieś w połowie drogi natknęliśmy się na wielkie bagno, którego nie dało się przeskoczyć, ani ominąć, jedynym wyjściem było zdjąć buty i przejść przez nie na bosaka. W pewnym momencie mieliśmy wrażenie, że zboczyliśmy ze szlaku, bo nie było żadnej rozsądnej ścieżki, nie mówiąc o znakach, wtedy zbawczą okazała się mapa w telefonie . Jednak, wszystkie te niedogodności, zostały nam wynagrodzone pięknymi widokami, które zapamiętamy na długo.

Lukomir/ Лукомір

Po około czterech godzinach dotarliśmy na miejsce. Lukomir jest bardzo niezwykły – wieś powstała w XIV wieku i jest położona na wysokości prawie 1500 m. Ludzie mieszkają tam tylko w okresie letnim, ponieważ zimą jest za duże zagrożenie lawinowe. We wsi znajdują się same kamienne domy, które bardzo przypominają mi, te z Flinstonów. Przed wieloma domami ludzie wystawiają na sprzedaż swoje wyroby – mydła, kremy, mleczka do opalania, świeczki, herbaty, pomadki, skarpetki, czapki, rękawiczki. W jednym z domków jest możliwość zjedzenia ciepłej zupy (2,5 Euro) i wypicia herbaty( 0,75 Euro).

Psy w górach

Jeszcze w Umoljani dołączył do nas przewodnik z powołania – wesoły czarny pies, który towarzyszył nam przez całą drogę. Byliśmy bardzo mile zaskoczeni i wzruszeni takim oddaniem. Pomyśleliśmy, najpierw, że robi to dla jedzenia, ale nie chciał niczego od nas jeść. Okazało się, że psów przewodników w Umoljani jest kilka – zawsze wybierają sobie kogoś do oprowadzenia i tak spędzają całe dnie na szlaku wraz z turystami.
W drodze z Lukomir spotkaliśmy stado psów pasterskich, które na pierwszy rzut oka wydawały się zbyt daleko, aby nam zagrażać. Okazały się jednak bardzo szybkie i w przeciągu kilku sekund z rykiem zbliżały się w naszą stronę. Niewiele byliśmy w stanie zrobić – uciekać było za późno, a stawić im czoło zbyt ryzykownym. Na szczęście w ostatniej chwili zauważył to pasterz, który przywołał je do porządku. Takie historie z psami pasterskimi na Bałkanach oraz prawie we wszystkich krajach Europy Wschodniej to klasyk – trzeba być bardzo uważnym i omijać je z daleka. Po takiej akcji, gdy wróciliśmy do pensjonatu wyszukaliśmy w Internecie informacje, jak sobie radzić w takich sytuacjach. Możecie o tym przeczytać tutaj.

Nasz przewodnik / Наш екскурсовод

Bjelasnica

Z Umoljani można również się wybrać do Bjelasnica. Szlak jest dłuższy, idzie się przez bardziej odkryte tereny, ale podobno dość monotonny. Bjelasnica to centrum sportów zimowych – jest tam wyciąg narciarski, a u podnóża leży centrum olimpijskie, w którym odbywała się słynna zimowa olimpiada w 1984 roku. Niestety, w dniu w którym chcieliśmy się wybrać do Bjelasnicy pogoda drastycznie się zmieniła, więc nie zobaczyliśmy jej na własne oczy.
Pobyt w góralskim domku oraz dreptanie po górach, okazał się bardzo relaksującym. Do dziś patrze na tamte zdjęcia z utęsknieniem – uśmiecham się do czarnego kundla, który nas oprowadzał do Lukomir i robię się głodna na wspomnienia pysznych pączków gospodyni pensjonatu. To miejsce jest warte zobaczenia, w sam raz dla miłośników natury i aktywnego wypoczynku.

****

Казкова країна

Босню і Герцеговину я назавжди запам’ятаю, як прекрасну гірську країну з лазурною водою, смачною їжею і усміхненими людьми. Ця країна створює казкове враження, аж тяжко повірити в те, що в її ріках не плавають золоті рибки, а на пагорбках не живуть гноми.

Подорож в Босню і Герцеговину ми вирішили пережити спокійно, хотілось побачити найгарніші міста, але також знайти час на відпочинок на природі. Звідки взялась ідея поїздки в Босню і Герцеговину і як виглядав наш маршрут прочитаєш в цьому пості.  Наша пригода в цій країні почалась в Сараєві.  Це місто мене дуже вразило тим, що воно сучасне і водночас в ньому можна побачити багато традицій – про це прочитаєш в цьому пості. Після міських краєвидів Сараєва, ми вирішили змінити обстановку і відпочити високо в горах в маленькому селі, з якого далеко до цивілізації.

Śniadanie w Pansion Umoljani/ Сніданок в Пансіон Умоляні

Умоляні – корисні поради

З Сараєва зовсім недалеко до села Умоляні, яке знаходиться на перехресті гірських доріг. Ми скористались з можливості транспорту в Пансіоні Умоляні, де ми ночували, щоб доїхати в це село. За транспорт з Сараєва і назад ми заплатили разом 40 Євро. Можна також туди доїхати на таксі або взяти авто на прокат, але це виходить дорожче.

Пансіон Умоляні мені дуже сподобався через просто неймовірні краєвиди навколо і домашній затишок всередині – дивіться тут.  Ми взяли варіант кімната і сніданок – ціна 15 Євро/людина. В ресторані можна було купити теж обідні страви, закуску, напої. Ціни: 2 Євро суп, біля 10 Євро за друге. Страви домашні, подають, як у бабусі в селі.

Їдучи в Умоляні треба взяти під увагу, що найближчий магазин є кільканадцять кілометрів звідти – тому варто купити потрібні речі ще в Сараєві.

Гірські дороги, які варто побачити

Лукомір

З Умоляні можна піти в кількагодинну подорож в найвище розташоване і найстарше село – Лукомір. Є два шляхи з пансіонату: один дикий – 8 км, а другий битий  – 10 км. В Лукомір ми йшли дикою дорогою, яка дуже гарна, але на ній мало позначок і вона мало витоптана. Десь в половині дороги ми потрапили на величезне багно, яке не можна було ані перескочити ані обійти – єдиним виходом було зняти черевики і босо пройти по ньому. Був такий момент, коли ми вже думали, що загубились, бо не було ніякої нормальної стежки і жодних знаків, тоді нам дуже пригодилась карта в телефоні. Проте всі недоліки цього шляку були нам компенсовані прекрасними краєвидами, які ми запам’ятаємо ще на довго.

Lukomir/ Лукомір

Після чотирьох годин ми дійшли до Лукомір. Це село дуже оригінальне – воно повстало в XIV  столітті і розташоване на висоті майже 1 500 м. Люди в Лукомір живуть тільки в літній період, бо взимку тут велика загроза лавин. В селі самі кам’яні хатини, які мені дуже нагадують, ті з Флінстонів. Перед хатинами селяни виставляють на продаж свої вироби – мила, креми, молочко для загару, свічки, чаї, гігієнічні помади, шкарпетки,  шапки, рукавички. В одній з хатин можна купити теплий суп (2,5 Євро) і випити чай (0,75 Євро).

Собаки в горах

Коли ми виходили в дорогу, ще в Умоляні до нас приєднався екскурсовод з призначення – веселий чорний пес, який йшов з нами цілу дорогу. Ми були дуже здивовані і зворушені такою відданістю. Спочатку ми думали, що він це робить, щоб отримати їжу – але коли ми хотіли його накормити він не їв. Виявилось, що таких собак екскурсоводів в Умоляні є декілька – вони завжди вибирають когось, щоб провести і так проводять весь день з туристами на гірських шляхах.

Дорогою з Лукомір ми зустріли стадо собак-вівчарів, які на перший погляд здавались за далеко, щоб нам загрожувати.  Все-таки вони виявились дуже швидкими і на протязі декількох секунд з риками наближались в нашу сторону. В нас не було виходу, бо втікати було за пізно, а зустрітись з ними дуже ризиковним. На щастя в останньому моменті це побачив пастух, який їх успокоїв. Такі ситуації з собаками-вівчарами на Балканах і майже у всіх країнах Східної Європи бувають дуже часто – тому треба бути дуже уважним і оминати їх десятими дорогами. Після цієї історії, коли ми повернулись в пенсіонат, першим ділом ми подивились в Інтернеті, що в таких ситуаціях треба робити. Про це прочитаєте тут.

Бйеласніца

З села Умоляні можна також піти на Бйеласніцу. Шлях туди довший, дорога більш простора, проте, кажуть досить монотонна. Бйеласніца є гірськолижним курортом – там є підйомники, а ще там Олімпійський центр, в якому відбувалась відома зимова олімпіада в 1984 році. На жаль в день, коли ми хотіли піти на Бйеласніцу погода дуже змінилась, тому ми так і не змогли всього цього побачити своїми очима.

Відпочинок в гірській хатині і ходіння гірськими стежинами дуже нас  розслабило. Навіть тепер, дивлячись фотографії, я скучаю – посміхаюсь до чорного пса, який нас водив в Лукомір і голоднію, коли згадую смачні пончики господині пансіонату.  Це місце дійсно варто побачити, воно просто чудове  для любителів природи і активного відпочинку.

Continue Reading

New Look Christiana Diora wciąż inspiruje /Нью Лук Крістіана Діора весь час надихає

Rok temu, będąc w Paryżu, odwiedziłam słynną wystawę z okazji 70 lecia działalności domu mody Dior. Zachwycające ubrania i magiczna atmosfera tego miejsca, zostaną na zawsze w mojej pamięci. Zaskakujące, jak Christian Dior odczuwał kobiecą naturę łącząc delikatność, elegancję, piękno i wygodę w swoich projektach. Jedna z jego kolekcji zapadła mi szczególnie w pamięci, ze względu na swój ponadczasowy charakter. New Look była pierwszą kolekcją domy mody Dior. Wysoka cienka talia, rozkloszowane spódnice o długości midi, podkreślone kształty – wszystko to było rewolucją w dziedzinie mody. Kolekcja została zaprezentowana 12 lutego 1947 roku, ten dzień stał się dniem powstania wielkiego imperium mody Dior. Zobaczcie sami te zdjęcia z wystawy Dior – czy ta kolekcja nie jest po prostu genialna?

Niewymuszona elegancja, lekkość i wygoda rozkloszowanych spódnic midi, zaprojektowanych przez Christiana Diora nie pozostawiła mnie obojętną. Jest 2018 rok, czyli 71 lat po dniu, w którym ona została przedstawiona światu, a ja i wiele kobiet na ziemi wciąż nosimy, to co wymyślił Christian. Właśnie z myśli o nim oraz z cudownych wspomnień z Paryża powstała moja dzisiejsza stylizacja.

 

 

***

Минулого року, будучи в Парижі я відвідала відому виставку з нагоди 70 ювілею Діора. Захоплюючий одяг і магія цього місця назавжди залишаться в моїй пам’яті. Дивовижне, як Діор відчував потреби жінок, поєднюючи легкість, елегантність, красу і зручність в своїх дизайнах. Одна з його колекцій мені найбільш запам’яталась, через те, що вона актуальна незважаючи на час. Нью Лук була першою колекцією модного дому Діор. Підвищена і тонка талія, широкі спідниці міді і пікреслена фігура – все це було революцією у світі моди. Весь світ побачив цю колекцію 12 лютого 1947 року – це й був початок могутньої імперії моди Діора. Подивіться на ці фото з виставки – чи цей одяг не є просто неймовірним?

Невимушена елегантність, легкість і зручність широких спідниць міді, придуманих Крістіаном Діором не залишила і мене байдужою. Зараз 2018 рік – це 71 років після того, як цю спідницю побачив світ, а я і багато жінок на землі весь час носимо творіння Крістіана. Саме думки про колекцію Нью Лук і згадки чудових моментів в Парижі надихнули мене створити сьогоднішній образ.

 

Continue Reading

Części ciała w języku ukraińskim / Частини тіла польською

Polskie nazewnictwo oczami obcokrajowca

Piękne lato, zamienia się w złocistą jesień, ta pora zawsze mi przynosi wspomnienia ze szkolnych lat.  Szkolne wspomnienia mogę podzielić na dwa zupełnie odmienne okresy. Ulubioną szkołę w rodzinnym Borysławiu, oraz szkołę w Polsce, która dała mi nieźle w kość. Po przyjeździe do Polski, czekało mnie dużo pracy, żeby opanować wszystkie przedmioty w obcym języku. Nie miałam czasu ani na nastolatkowy bunt ani na imprezy, bo całymi dniami się uczyłam. Nie spotkało się to z uznaniem, wśród moich nowych kolegów i koleżanek z klasy, więc było mi podwójnie ciężko. Gdyby ktoś się mnie zapytał, który przedmiot był dla mnie największą zmorą w szkole – bez wahania odpowiedziałabym biologia. Najbardziej mi się nie podobało w niej to, że musiałam tyle godzin poświęcić na uczenie się różnych terminów, które zupełnie mi nic nie mówiły.

Ucząc się języka polskiego, od razu rzuca się w oczy to, że Polacy mają na wszystko swoje nazwy. Gdy wszyscy na świecie mówią football – Polacy mówią piłka nożna, na volleyball – siatkówka, na Italię – Włochy, na oxygen -tlen i takich nazw w języku polskim nie brakuję.  Właśnie dlatego lekcje biologii i chemii w Polsce okazały się dla mnie nie lada wyzwaniem. Musiałam się na dobry początek nauczyć się na nowo nazw pierwiastków chemicznych, ale to było nic w porównaniu do całej biologii. Z chemią pożegnałam się dopiero po studiach, za to z anatomią człowieka nigdy się nie da zupełnie rozstać. Właśnie stąd powstał pomysł na dzisiejszy wpis. Ukraińskie i polskie terminy, dotyczące budowy człowieka, znacząco się różnią od siebie, więc jestem pewna, że oprócz nauki, będzie to dla was dobra zabawa.

Części ciała po ukraińsku

PolskiUkraińskiWymowa
Człowiekлюдинаliudyna
głowaголоваholowa
szyjaшияszyja
kręgosłupхребетchrebet
karkшияszyja (tak samo jak się mówi na szyję)
tułówкорпусkorpus
rękaрукаruka
nadgarstekзап'ястяzapjastia
palceпальціpalci
łokiećлікотьlikot'
ramięплечеplecze
paznokiećніготьnihot'
nogaногаnoha
stopaстопаstopa
kolanoколіноkolino
łydkaгомілкаhomilka
udoстегноstehno
plecyспинаspyna
biodroбедроbedro
brzuchживітżywit
barkплечовий суглобpleczowyj syhlob
pośladkiсідниціsidnyci
piersiгрудиhrudy

Części twarzy po ukraińsku

PolskiUkraińskiWymowa
Twarzлице / обличчяlyce / oblyczczia
uchoвухоwucho
nosнісnis
okoокоoko
ustaгубиhuby
rzęsyвіїwiji
brwiбровиbrowy
policzkiщокиszczoky
włosyволоссяwolossia
brodaбородаboroda
zębyзубиzuby
językязикjazyk
wąsyвусаwusa

 

****

Чудове літо, замінюється в золоту осінь. Ця пора мені завжди приносить спогади про шкільні роки. Мої спогади зі школи можна поділити на два зовсім різні періоди. Улюблена школа з рідного Борислава і школа в Польщі, яка для мене була великим випробуванням. Після приїзду в Польщу, мені прийшлось  багато вчитись, щоб освоїти предмети польською мовою. В мене не було часу на бунтівний період, на дискотеки – я весь час вчилась. Моїм новим однокласникам це не дуже подобалось, тому мені було подвійно тяжко.  Коли б мене запитали, який предмет в школі був для мене найбільшим випробуванням , я б без вагань відповіла, що біологія. Найбільш мені в ній не подобалось те, що я дуже багато годин присвятила, щоб вчити назви, які мені нічого не говорили.

Вивчаючи польську мову, відразу кидається в очі, що у поляків на все свої назви. У всіх футбол – в них пілка ножна, волейбол – сяткувка, Італія – Влохи, оксиген – тлен. Одним словом, в Польщі таких назв багато. Саме тому ці уроки біології і хімії для мене були великим випробуванням. З самого початку, мені прийшлось по новому вивчити Таблицю Мєндєлєєва, хоча в порівнянні з цілою горою біологічних термінів – це було легко. З хімією я попрощалась після інституту, проте з анатомією мабуть ми всі ніколи не розстанемось. Звідси і взялась моя ідея на сьогоднішню тему.

Частини тіла польською зовсім інакше називаються ніж українською, тому я впевнена, що ці слова не тільки вам пригодяться, але й навчання буде цікавим.

 

Частини тіла польською

УкраїнськаПольськаВимова
Людинасzłowiekчловєк
головаgłowaґлова
шияszyjaшия
хребетkręgosłupкреуґослуп
шия - задня частинаkarkкарк
корпусtułówтулув
рукаrękaреука
зап'ястяnadgarstekнадґарстек
пальціpalceпальце
лікотьłokiećлокєць
плечеramięрамєу
ніготьpaznokiećпазнокєць
ногаnogaноґа
стопаstopaстопа
коліноkolanoколано
гомілкаłydkaлидка
стегноudoудо
спинаplecyплєци
бедрabiodraбіодра
живітbrzuchбжух
плечовий суглобbarkбарк
сідниціpośladkiпосьладкі
грудиpiersiпєрсі

Частини обличчя польською

УкраїнськаПольськаВимова
Лице / обличчяtwarzтваж
вухоuchoухо
нісnosнос
окоokoоко
губиustaуста
віїrzęsyжеуси
бровиbrwiбрві
щокиpoliczkiполічкі
волоссяwłosyвлоси
бородаbrodaброда
зубиzębyзеуби
язикjęzykєузик
вусаwąsyвоуси
Continue Reading

Dzień Niepodległości Ukrainy/ День Незалежності України

Спогади з дитячих років

Сьогодні День Незалежності України. В дитинстві це свято для мене завжди було такою великою подією. На вулицях міста повсюди були прапори. Цілий день в центрі міста лунала музика. Люди веселились. Кожного року я брала участь в конкурсі малюнків на асфальті, в якому можна було виграти аж 10 гривень. В місцевому парку пахнуло шашликами і алкоголем. Вечором починався концерт, якоїсь мало знаної зірки, а після нього всіма очікуваний салют. Протягом цілого дня по телевізорі показували парад з Києва, зверненя президента, святкування в столиці. Мене малу дівчинку чомусь це так радувало і водночас зворушувало. Завжди мріяла побувати в цей день в Києві, щоб все побачити на власні очі.

Дорослий погляд на День Незалежності

Від цього часу багато змінилось в моєму житті. Я виросла, проте ніколи не була на Дні Незалежності в столиці. Досі задумуюсь, як весело, мабуть, святкувати в Києві. Думаю, в моєму родинному Бориславі небагато змінилось і всі святкують, так як колись. Радість дітей і дорослих з приводу свята, така ж як і була. Проте за ці всі роки моє ставлення до цього свята змінилось. В останніх роках, 24 серпня для мене є днем роздумів про мою країну. Я не спостерігаю за святом по телебаченні і мені зовсім не хочеться його святкувати. Навпаки, мені сумно. Сумно, що війна, сумно, що все більше і більше українців змушені покидати країну. Сумно, що я не бачу, щоб Україна йшла вперед. Ми весь час стоїмо на місці, коли інші країни Європи розвиваються. І можливо, є сфери в яких щось покращилось – живучи за кордоном я цього не знаю. Проте повертаючись додому, я не помічаю покращення стандарту життя.

Я не пишу цього, щоб вам зіпсувати настрій, чи сказати, що за кордоном краще. Я пишу, щоб поділитись тим, що сьогодні в моєму серці. Я сумую, за Україною, я дуже люблю її і мені щиро хочеться, щоб життя в ній було кращим. Хочеться, радіти за її успіхи, можливо бути однією з тих осіб, які будуть мати свій вклад в її розвиток.

Побажання для України

Моя рідна Україно, я бажаю тобі, щоб ти йшла вперед, незважаючи на всі перешкоди. Миру, щоб війна закінчилась і країна почала жити по новому. Мудрої влади, яка зуміє використати багатство наших земель і працьовитість людей на користь країни. І незалежності, такої про яку ми так давно мріємо!

***

Wspomnienia z dzieciństwa

Dziś Dzień Niepodległości Ukrainy. W dzieciństwie to święto zawsze było dla mnie wielkim wydarzeniem. Na ulicach miast powiewały na wietrze flagi. W centrum miasta przez cały dzień brzmiała muzyka. Ludzie bawili się. Każdego roku w ten dzień brałam udział w konkursie rysunków kredą na chodniku, w którym można było wygrać całe 10 hrywien. W parku miejskim w powietrzu unosił się zapach szaszłyków i alkoholu. Wieczorem zawsze był koncert, jakiejś mało znanej gwiazdy, po którym był wyczekany przez wszystkich, pokaz sztucznych ogni. W przeciągu całego dnia w telewizji można było obejrzeć paradę, przemówienie prezydenta oraz świętowanie w stolicy. Mnie, małą dziewczynkę zawsze to bardzo cieszyło i jednocześnie wzruszało. Marzyłam wtedy, aby zobaczyć świętowanie w Kijowie na własne oczy.

Dorosłe spojrzenie na Dzień Niepodległości

Wiele się zmieniło od tamtego czasu w moim życiu.  Pomimo upływu czasu, nie spełniłam swojego dziecięcego marzenia o obchodzeniu Dnia Niepodległości w Kijowie. Do dziś, myślę, że takie świętowanie w stolicy, musi być naprawdę fajne. W moim rodzinnym Borysławiu, zapewne obchody Dnia Niepodległości niewiele się zmieniły. Jednak, mój stosunek do tego święta znacząco się zmienił. W ostatnich latach 24 sierpień jest dla mnie dniem refleksji nad losem mojego kraju. Ja nie oglądam relacji z tego dnia w telewizji i wcale nie mam ochoty go świętować. Odwrotnie – jest mi bardzo smutno. Smutno z tego powodu, że jest wojna, smutno, bo coraz więcej Ukraińców jest zmuszona do „ucieczki” za granicę. Smutno, bo nie widzę, aby kraj robił jakieś postępy. Stoimy w miejscu, wtenczas, gdy reszta Europy rozwija się. Możliwe, że są jakieś dziedziny, w których Ukraina zrobiła postęp – nie wiem, bo mieszkam za granicą. Jednak, za każdym razem, gdy wracam do domu nie zauważam poprawy warunków życia – wręcz odwrotnie…

Nie mówię, o tym, aby popsuć komuś humor, czy powiedzieć, że życie za granicą jest lepsze. Chcę po prostu podzielić się tym, co mi dziś leży na sercu. Tęsknię, do mojej Ukrainy, bardzo ją kocham i chcę, aby życie w niej było lepszym. Chcę cieszyć się z jej sukcesów i może być jedną z tych osób, które do tego się przyczynią.

Życzenia dla Ukrainy

Kochana Ukraino, życzę ci, abyś szła do przodu, mimo tego, że jest wiele przeszkód na drodze. Pokoju, aby ta straszna wojna skończyła się i kraj zaczął nowe życie. Mądrych przywódców, żeby umiejętnie wykorzystali bogactwo ziemi oraz pracowitość ludzi, na korzyść kraju. I niepodległości, o której już dawno wszyscy marzymy!

 

Continue Reading

Apaszka we włosach/ Шарф в волоссі

Pamiętam jak w latach 90-tych młode dziewczyny nosiły wysoki koński ogon wraz ze śmiesznymi kokardami. Hitem wtedy była też skośna grzywka postawiona na „mostek”. Każda nastolatka pilnie układała taką fryzurę, a modna grzywka była dowodem na to, że jesteś na czasie 😉 . Właśnie z tym trendem od razu mi się skojarzyła tegoroczna moda na apaszki we włosach. Zresztą koński ogon również w tym roku dumnie zajmuje wysokie położenie  na naszej głowie, tak jak wtedy. Nie wiem, czy to ze względu na to, że jestem dzieckiem lat 90-tych, czy to kwestia ponadczasowości tamtych trendów – ale ja naprawdę, uwielbiam modę z tych lat!

Słodkie wspomnienia z dzieciństwa, spowodowały natychmiastową reakcję z mojej strony na trend apaszek. Znalazłam kilka dawno nieużywanych apaszek i zaczęłam je nosić we włosach! Niektóre z nich są nieco większe i żeby ładnie je ułożyć trzeba nabrać wprawy. Najlepiej sprawdzają mi się kawałki materiału, których ze względu na szycie, w domu mam sporo . Zresztą taki kawałek ładnego jedwabiu w sklepie z tkaninami będzie kosztować grosze, a we włosach prezentuje się znakomicie.

Do mojej apaszki dobrze się dopasowała czerwona sukienka – takie zestawienie jest chyba jedno z moich ulubionych tego lata!

Skąd są moje rzeczy?

Sukienka – Second hand

Balerinki- Promod

Torebka – Second hand

Apaszka – kawałek jedwabiu z domowego zapasu tkanin.

 

A jak wam się podoba apaszka we włosach? Lubicie czy nie ?

 

Życzę wam pięknego dnia!

****

Я пам’ятаю, що в 90-х роках молоді дівчата носили хвостики, високо на голові, а до них смішні банти. А ще, модні були гривки, які стояли „мостиком”.  Кожна дівчина підліткового віку дуже старанно робила таку зачіску, а високо поставлена гривка означала, що ти знавець моди 😉 . Саме з такою модою мені асоціюється цьогорічний тренд на літні шарфи в волоссі. І не тільки шарфи мені пригадують про неї – але і хвостики, які знову робимо високо на голові. Я невпевнена, чи це тому, що я дитя 90- х, чи просто мода з цих років універсальна – але я обожнюю такий стиль!

Солодкі спогади з дитинства зробили своє, тому мода на шарф в волоссі, мені дуже сподобалась. Я відразу знайшла всі мої легкі шарфи і почала носити їх на голові. Щоб гарно зав’язати шарф, треба декілька разів це спробувати, тому на багато легше виявилось просто використати тканину. Так, як я шию, в мене вдома є багато шматочків тканини- тут вони мені і пригодились. Варто теж просто купити кусочок шовку в магазині з тканинами, бо саме він найгарніше виглядає заплетений в волосся.

До шарфа мені підійшла моя червона сукня – такий образ є одним з моїх улюблених цього літа!

 

Де я купила мої речі?

Сукня – Cеконд хенд

Балетки – Promod

Сумочка – Cеконд хенд

Шарф – Шматочок шовку з моїх тканин.

 

А ви що думаєте про моду на шарф в волоссі? Вам подобається чи ні?

Гарного вам дня!

Continue Reading

Spódnica z falbanką w codziennej stylizacji/ Спідниця з рюшкою в щоденному образі

Chyba nigdy mi się nie znudzą rozkloszowane spódnice i buty na płaskiej podeszwie. Taki zestaw dla mnie jest najwygodniejszym na świecie i za nic nie zamienię go na wydekoltowaną sukienkę i wysokie obcasy. Moja dziewczęca natura zdecydowanie wygrywa z tą kobiecą 😉 .

Od dawna marzyło mi się zdjęcie ze słonecznikami. Niestety pola słoneczników w Berlinie jeszcze nie znalazłam, więc zadowoliłam się kilkoma, które rosną w naszej dzielnicy. Te słoneczne kwiaty,  kojarzą mi się z roztańczoną i roześmianą dziewczyną w zwiewnej spódnicy. Stąd pomysł na dzisiejsza stylizację.

Gdzie kupiłam te rzeczy?

Spódnica – Top Secret

Top – New Look

Sandałki – New Look

 

****

Мабуть, мені ніколи не перестануть подобатись кльошові спідниці і взуття на плоскій підошві. Саме в такому одязі, мені найзручніше і я ніколи б його не поміняла на сукню з великим декольте і високі каблуки. Мій вигляд і характер більш дівочий ніж жіночий  ;).

Я вже давно мріяла про фотографію з соняшниками. За весь час мого життя в Берліні, мені ще не вдалось знайти соняшникового поля. Прийшлось обійтись, тими, які ростуть в нашому районі. Ці соняшні квіти, мені асоціюються з  танцюючою дівчиною, в кльошовій спідниці, яка голосно сміється. Звідти й взялась моя ідея на сьогоднішній образ.

Де я купила мої речі?

Спідниця – Top Secret

Топ – New Look

Босоніжки – New Look

Continue Reading

Letnia sukienka w groszki/ Літня сукня в горошок

Życie jest nieprzewidywane. Jeszcze rok temu przyjmowaliśmy pierwszych gości w Poznaniu, a w tym roku  już w Berlinie. Moda jest nieprzewidywalna tak samo, jak życie. Najpierw wykupujemy wszystko ze sklepów w paski, a już za rok w groszki. Moją pierwszą sukienkę w groszki, dostałam od mamy. Gdy pozowałam w niej do zdjęć jeszcze w Poznaniu, zupełnie nie byłam świadoma tego, że w tym roku cały świat oszaleje na punkcie groszków. Pamiętacie ten wpis? – w ramach odświeżenia pamięci, zapraszam tutaj.

W tym roku zupełnie świadomie podążałam za trendami i kupiłam sobie sukienkę z dzisiejszego wpisu. Nigdy nie lubiłam, nosić dokładnie tego, co noszą wszyscy i zawsze starałam się znaleźć coś troszkę odmiennego. Tym razem, było tak samo – pomimo pokus na czerwoną lub czarną sukienkę w drobne groszki, które dobrze znamy z Instagrama,  postawiłam na niebieską w nieco większe groszki. Wciąż trendy, ale nie dokładnie taka sama, jak u reszty 😉

Kto z was, również się pokusił o ten groszkowy trend?

Gdzie kupiłam te rzeczy?

Sukienka – Primark

Sandałki – New look

Torebka- Second hand

Okulary – Ray-Ban

*****

Життя непередбачуване. Ще рік тому, ми приймали наших перших гостей в Познані, а сьогодні ми вже в Берліні. Мода, така ж непередбачувана, як життя. Спочатку, ми купляємо все в магазинах в полоску, а за рік вже в горошок. Мою першу сукню в горошок, я отримала від мами. В Познані, коли ми робили фотографії в цій сукні, я навіть не могла подумати, що в цьому році буде модне все в горошок. Пам’ятаєте ці фото? – можете, їх подивитись тут.

В цьому році, я вирішила піти за модою і купила собі сукню з сьогоднішньої статті. Я ніколи не любила носити такі самі речі, як всі і завжди шукала одяг, хоч трішки інший. Цього разу було так само – я не спокусилась на червону чи чорну сукню в дрібний горошок, таку яку ми всі добре знаємо з Інстаграма, а вибрала голубу в більші горошки. З вибору я задоволена, бо сукня модна, але не така, як у всіх 😉 .

Цікаво, чи хтось з вас, також цього літа вирішив носити горошок?

Де я купила мої речі?

Сукня – Primark

Босоніжки – New look

Сумочка – Second hand

Окуляри – Ray-Ban

Continue Reading