Top lista 9 moich ulubionych dań / Топ 9 моїх улюблених страв

Dziś chcę z wami podzielić się moimi ulubionymi daniami. Lubię testować nowe dania, niektóre z nich na stałe pozostają w mojej kuchni, a inne, już nigdy się nie pojawiają. Jakie kryteria są dla mnie najważniejsze? Danie bez wątpienia musi być pyszne. Następnym kryterium jest – danie musi być pożywne. Na co dzień nie lubię spędzać w kuchni całych dni, więc kolejnym wyznacznikiem jest w miarę prosty przepis.

Moją ulubioną książką kucharską bez wątpienia jest „Jadłonomia” Marty Dymek. Jadłonomię kupiłam ponad rok temu z okazji Walentynek dla mojej połówki. Wtedy sporo czasu spędzaliśmy w kuchni i głównie korzystaliśmy z jednej książki kucharskiej „Moje zdrowe przepisy” Beaty Pawlikowkiej. Przepisy Pani Beaty były dosyć proste, bardzo zdrowe i na początku bardzo nam wszystko smakowało. Niestety z czasem znudziły się. Mimo to, że było tam sporo przepisów, ja za każdym razem odnosiłam wrażenie, że jem to samo.

Na Jadłonomię trafiłam nie przypadkiem. Często wchodziłam na bloga Marty, żeby się zainspirować. Błądząc między półkami w Empiku sięgnęłam po jej książkę i to była miłość z pierwszego wejrzenia. Książka jest dosyć duża i ciężka, co jest poniekąd minusem, a poniekąd zaletą. Miałam okazję rozmawiać z Martą Dymek na Warszawskich Targach Książki w 2016 roku. Niestety, ze względu na gabaryty książki, nie mogłam jej ze sobą zabrać do Warszawy i nie mam na niej dedykacji od autorki. Szkoda, ale z minusów to będzie na tyle. Według mnie, książka jest obłędna. Jest tyle ciekawych dań i co najważniejsze – pysznych. Moje ulubione przepisy z Jadłonomii to:

  1. Makaron niegrzecznej dziewczyny

  2. Ciasto marchewkowe

  3. Smażona Soczewica

  4. Burgery ulubione

Mogłabym jeszcze wymieniać po kolei dania, które smakują wyśmienicie, ale podejrzewam, że musiałabym prawie w całości przepisać spis treści książki.

Ostatnio na półce w bibliotece znalazłam książkę kucharską „Jerozolima” Yotam Ottolenghi, Sami Tamimi.

Przejrzałam na szybko przepisy, zobaczyłam kilka interesujących i zdecydowałam, że ją wypożyczę. Książka okazała się strzałem w dziesiątkę. Na razie przetestowałam dwa dania i dwa są już na liście moich ulubionych. Mówię tu o:

5. Falafel (z surowej ciecierzycy!)

6. Szakszuka

Według mnie, ta książka zadowoli jak i wegetarian, tak i mięsożerców. Książka jest pięknie wydana, jest również duża i ciężka, ale można ją przeglądać jak album. Mnóstwo pięknych zdjęć, każdy przepis zaczyna się od krótkiej historii, która przenosi cię w inny świat i inspiruję.

Po przeczytaniu książki Pani Beaty Pawlikowskiej, staram się w mojej kuchni unikać cukru. Na początku było ciężko, wtedy szukałam w sieci ciekawych przepisów na zdrowe przekąski. Koleżanka poleciła mi zdrowe brownie z fasoli z bloga wiem-co-jem. Brownie wyszło wyśmienicie, więc na stałe zagościło w mojej liście top przepisów.

7. Brownie z fosoli ( wiem-co-jem.pl)

W podobny sposób mój ukochany znalazł pyszne ciasteczka owsiane na blogu Olga Smile. Przez jakiś czas dosłownie non- stop je jedliśmy. Doskonale nadają się jako słodka zdrowa przekąska w domu jak i w podróży.

8. Ciasteczka owsiane

Uwielbiamy kukurydzę, więc nie mogło zabraknąć w mojej top liście kremu z kukurydzy i mleka kokosowego. Nie szukałam długo idealnego przepisu, bo pierwszy na który trafiłam, okazał się tak pyszny, że innego nie chcę. Przepis mojego ulubionego kremu z kukurydzy znalazłam na blogu kwestia smaku.

9. Zupa krem z kukurydzy

Podzieliłam się z Tobą dziś tajną wiedzą. Jestem łakomczuchem i bardzo lubię próbować nowe przepisy. Napisz, swój ulubiony przepis w komentarzu, chętnie go wypróbuję 🙂

 

Сьогодні я хочу з Тобою поділитись моїми улюбленими стравами. Що вирішує, що деякі страви частенько появляються в моїй кухні, а інші тільки раз? Передусім, мусить бути смачно. Я не люблю цілими днями сидіти в кухні, тому приготування мусить бути легким. Ми їмо, щоб мати силу, тому для мене важливо, щоб страва була корисна.

Моєю улюбленою кухарською книгою є Ядлономія (Jadłonomia) Марти Димек. Авторка цієї книги має свій блог і я частенько на нього заходила, коли шукала цікавих ідей на обід. В один день, я ходила по книжковому магазині і шукала подарунок на Валентинки для моєї половинки. Побачила цю книгу і закохалась. Вона дуже гарна і солідна. В той час ми багато куховарили разом, тому я вирішила її купити. Перед тим, ми передусім брали рецепти з книги “Мої корисні рецепти” (Moje zdrowe przepisy) Беати Павліковської. Рецепти були легкі, корисні, але з часом мені набридли. Хоча Ядлономію я купила на Валентина в 2016 році і ми дуже часто з неї куховарим, вона ще нам не набридла. Єдиним її мінусом є те, що вона тяжка і велика, тому не дуже її десь з собою візьмеш. Ось наприклад, на Варшавській виставці книжок розмовляла з авторкою цієї книги і могла взяти автограф з дедикацією, але книга тяжка, тому я її з собою не взяла. В тому, що вона велика є і свої плюси — вона виглядає дуже солідно і там чудові великі фото страв.

З усіх чудових рецептів з цієї книги я вирішила вибрати, такі, які найчастіше готую. Ось і прийшов час на першу четвірку:

  1. Макарон нечемної дівчини ( Makaron niegrzecznej dziewczyny)

  2. Пиріг з моркви (Ciasto marchewkowe)

  3. Смажена чечевиця (Smażona Soczewica)

  4. Улюблені бургери (Burgery ulubione)

Нещодавно, я пішла в бібліотеку і між кухарськими книгами знайшла книгу Єрусалим (Jerozolima). Погортала рецепти і вирішила взяти її додому. Книга, дуже гарна — фотографії такі чудові, що можна дивитись її, як альбом. Поки, що я спробувала дві страви з неї і ці дві страви точно буду часто робити. Ця книга сподобається і вегетаріанам і мясоїдам. Отже наступні дві страви в моєму списку саме з цієї книги:

  1. Фалафель (Falafel )

  2. Шакашука (Szakszuka)

Після того, як я прочитала книгу Беати Павліковської, я стараюсь не їсти цукру. Тому в моїй кухні, я не додаю цукру до страв. На початку бувало тяжко і коли хотілось чогось солоденького, я шукала нових рецептів на корисні солодощі. Моя подруга підкинула мені рецепт на брауні з квасолі з блога wiem-co-jem. Звучить може не дуже, але я рекомендую попробувати:

  1. Брауні з квасолі (brownie z fasoli ) рецепт знайдеш тут wiem-co-jem.pl.

З цим пирогом я робила тест на знайомих, спочатку давала спробувати і не говорила з чого він. Всім смакувало і ніхто навіть не додумався, що там є квасоля. Обовязково спробуй!

Мій коханий, також зі мною відмовився від цукру і саме собою також шукав цікавих рецептів без цукру. Таким чином знайшов на блозі Olga Smile мій наступний номер в списку:

8. Тістечка з вівсянки

Ми обожнюєм кукурудзу. Тому в моєму списку просто не може без неї обійтись. Першу зупу з кукурудзи, яку я знайшла і полюбила була з блога kwestia smaku. Тому, мій список закриваєм королевою зуп:

  1. Зупа крем з кукурудзи

Сьогодні я поділилась найбільшими секретами кожної куховарки, надіюсь, що я Тебе надихнула до екпериментів в кухні. Поділись зі мною своїм улюбленим рецептом в коментарі, я охоче спробую, чогось нового 🙂

Continue Reading

Stylizacja zainspirowana Włochami/ Образ в італійському стилі

Dzień zaczął się wybornie. Na śniadanie raczyłam się ciepłym chrupiącym rogalem z świeżą marmoladą. Wczesnym porankiem popijając aromatyczną kawę, wyszłam na balkon z którego widziałam hulające na wietrze pranie sąsiadów. Potem pośpiesznie zdjęłam z krzesła starannie przygotowane ubranie na ten dzień i zatrzasnęłam za sobą drzwi mieszkania. Zbiegłam z krętej klatki schodowej, otworzyłam ogromne drewniane drzwi, a za nimi zobaczyłam jedną z rzymskich uliczek. Zwolniłam tempo, żeby wsiąknąć ten cały włoski klimat. Wolnym krokiem minęłam restaurację, w której spędziliśmy poprzedni wieczór – starszy właściciel przywitał mnie zawadiackim uśmiechem. W powietrzu unosił się zapach ciepła i wczorajszej burzy. Wszystko wydaje się takie kolorowe, ciepłe i radosne. Boże, jak cudownie!

Po dłuższym spacerze wreszcie dotarłam do mojego celu. Weszłam na szczyt Hiszpańskich schodów, skąd roznosił się wspaniały widok na Plac Hiszpański. Słońce łagodnie całowało mnie w policzki, a ja z rozkoszowałam się chwilą.

Uśmiecham się. Otwieram oczy i zdaję sobie sprawę z tego, że to był po prostu piękny sen. Poczułam lekkie ukucie, a potem spojrzałam w okno. To będzie piękny słoneczny dzień i przeżyję go we włoskim stylu – pomyślałam. Z szafy nieśmiało na mnie spojrzała moja dawno zapomniana spódnica. Szybko przewertowałam w myśli moje bluzki – mam to! Potem tylko wskoczyłam na rower i czując wiatr we włosach udałam się do pięknego parku.  Chociaż nie jestem w Rzymie, ale dziś czuję się prawdziwie włosko.

Co kojarzy mi się z włoskim stylem?

  • kontrastowe kolory
  • czarna, biała i czerwona koronka
  • przezroczyste elementy w stroju
  • eleganckie dodatki
  • różnego rodzaju świecidełka

Włoski styl dla mnie to piękne połączenie kobiecości, zmysłowości, elegancji oraz romantyzmu.

Buona giornata!

 

Мій день почався просто ідеально. На сніданок я з’їла ще теплого хрупкого круасана зі свіжим мармоладом. Ранкову запашну каву я випила на балконі, з якого розлягався краєвид прання всіх сусідів. Потім спішно зняла з крісла старанно приготовлене, попереднього вечора вбрання і затріснула за собою двері квартири. Швиденько збігла по крутих сходах вниз і відчинила з усіх сил величезні старі двері під’їзду. Перед мною розстелилась одна з римських вулиць. Мої кроки стали повільнішими, щоб добре все роздивитись і насичитись італійським повітрям. А повітря було теплим і пахнуло вчорашньою зливою. Симпатичний старший власник ресторану, привітно помахав мені рукою і шармансько посміхнувся. Мабудь, запам’ятав, як  ми захоплювались вчорашньою вечерею і місцевим вином.

Я ще довго йшла вулицями, оглядаючись довкола – і зовсім не відчувала втоми. Ось і прийшла. Вийшла на самий верх Іспанських Сходів (Scalinata di Trinità dei Monti), а передімною розлягався чудовий краєвид на Іспанську Площу (Piazza di Spagna). Боже, як чудово! Сонечко лагідно цілувало мене в щоки, а я напоювалась всім довкола.

Я посміхнулась, а потім відкрила очі. Це був просто чудовий сон. Щось заболіло в грудях, як шкода – подумала я. Глянула в вікно, а там так гарно сонячно. Це не може бути поганий день – подумала я – я зроблю його особливим. Відкрила шафу і відразу помітила мою спідницю, про яку я давненько не згадувала. Так, сьогодні я виглядатиму по італійськи, а вона мені в цьому допоможе. Потім, знайшла відповідній верх і вибігла з дому. Вітер чудово розвівав моє волосся, а я їхала велосипедом і відчувала себе, як справжня італійка.

Для мене італійський стиль це:

  • котртастові кольори
  • чорний, білий і червоний гіпюр
  • прозрачні деталі на одязі
  • блискучі аксесуари

На мою думку, італійський стиль, так чудово виглядає на вулицях, бо додає нам жіночості, шику і романтики.

Buona giornata!

Continue Reading

W co się ubrać na wesele? / Що одягнути на весілля?

Idziemy na wesele

Otrzymanie zaproszenia na wesele zawsze jest ekscytującym i pełnym radości przeżyciem. Cieszymy się z tego, że nasi bliscy zdecydowali się na założenie rodziny i chcą abyśmy towarzyszyli im w tym dniu. W tym roku mieliśmy dwa takie zaproszenia. Jedno wesele już mamy za sobą, dla mnie było ono jeszcze bardziej wyjątkowe ze względu na to, że po raz pierwszy byłam świadkową. Drugie jeszcze przed nami. W przeszłości mieliśmy rok w którym byliśmy na pięciu weselach i chociaż radości było jeszcze więcej, zmartwień też nie brakowało.

 

Sukienka na jeden raz

Kobiety, szczególnie we wschodniej Europie są przyzwyczajone do tego, aby na każdą taką uroczystość pokazać się w nowej kreacji. Bardziej rozsądne decydują się na założenie tej samej sukienki kilka razy, ale tylko pod warunkiem, że osoby, które tą sukienkę widziały nie będą się z nami bawić na nadchodzącym weselu. Pamiętam czasy studiów, gdy byłam zaproszona na kilka wesel w ciągu lata i miałam istny zawrót głowy w co się ubrać. Chociaż zawsze uwielbiałam sukienki, a kupowanie nowych ubrań od zawsze mnie cieszy, pod względem finansowym zaczynało to być uciążliwym.

Kiedyś kupowałam na takie okazje piękne sukienki, które były na tyle inne, że na co dzień, albo na mniejszą uroczystość wyglądałyby po prostu śmiesznie. W końcowym efekcie po weselu lądowały w najdalszych zakamarkach szafy i nigdy ponownie nie ujrzały światła dziennego. Ostatnio przy okazji porządków w szafie znalazłam dwie duże siatki takich eleganckich sukienek założonych jeden raz. Na szczęście mam koleżankę, której i rozmiar i styl sukienek odpowiadał, więc chętnie je oddałam w dobre ręce, nie mając większych wyrzutów sumienia.

Głos rozsądku

Dziś, do stroju na wesela podchodzę rozsądniej, niż kiedyś:

  • Po pierwsze, na sam początek staram się ułożyć sobie w głowie to co mam w szafie i wybrać kreacje z istniejących rzeczy.
  • Po drugie, jeśli mam elegancką spódnicę, którą mogłabym założyć, ale nie mam odpowiedniej góry, to zaczynam szukać tylko góry.

 

  • Po trzecie, jeśli okazuje się, że mam sukienkę, ale brakuje mi odpowiednich dodatków, to nie lecę od razu na zakupy, tylko pytam koleżanki o pomoc.

W zeszłym roku na przykład rozpaczliwie szukałam torebki pasującej do sukienki i butów. Kiedy zobaczyłam mniej więcej pasującą i byłam gotowa ją kupić, okazało się, że moje koleżanki mają kilka bardziej odpowiednich i mogłam wręcz wybierać wśród ich torebek. Cieszę się, że zdecydowałam się na pożyczenie torebki, bo dziś taka, jaką chciałam kupić, na pewno bezużytecznie leżała by w szafie.

  • Po czwarte, jeśli nie mam kreacji, to zaczynam szukać jej z wyprzedzeniem, żeby później gorączkowo nie podejmować decyzji. Wybieram kreację taką, jaką będę mogła założyć jeszcze dużo razy. Stawiam na mniej wymyślne, bardziej eleganckie stroje, które w zależności od dodatków nadadzą się jak na wesele tak i na inne  wyjścia.

 

  • I ostatnia bardzo ważna kwestia – nie mam problemu z założeniem tej samej sukienki na kolejne wesele, nawet jeśli, ktoś już mnie w niej widział. Nie wygrałam jeszcze w totolotka (chociaż czuje, że kiedyś to się wydarzy ;p), żeby móc sobie pozwolić na kupowanie drogich sukienek na jeden raz. Dodatkowo, zakładając pierwszy raz sukienkę, nie wiesz jak będziesz w niej się czuć, czy czasem nie okaże się, że musisz ją co chwilę poprawiać, bo dekolt okazał się za duży. W sytuacji, gdy zakładasz sukienkę ponownie, masz ten komfort i wiesz co Ci ostatnio w niej przeszkadzało. Przed weselem, możesz zawsze coś z tym zrobić, aby było lepiej, a gdy już ją zakładasz, czujesz się w niej świetnie i skupiasz się na dobrej zabawie, zamiast na poprawianiu stroju.

Liczy się efekt końcowy

Masz to szczęście, że jeśli pięknie prezentujesz się w sukience i zbierasz w niej komplementy, możesz ponownie ją zakładać bez obaw. Prawda jest taka, że liczy się efekt końcowy i jeśli będziesz pięknie się prezentować, i dobrze się czuć w swoim ubraniu, nie ma szansy, żeby ktoś wytknął Ci, że po raz drugi założyłaś to samo. Nie napiszą o tym w gazetach, nikt też nie oznaczy Cię na zdjęciach weselnych w czerwone kółko, bo jesteś tak samo ubrana, jak na weselu rok temu. Wiem, bo sama na wesele w zeszłym tygodniu założyłam sukienkę, co rok temu na wesele innych znajomych. Czułam się w niej świetnie i znów zbierałam komplementy, tak samo, jak rok temu 😉

zdjęcie Studio MiW.
Wesele Patrycji i Michała 08.07.2017

Йдемо на весілля!

Запрошення на весілля — це завжди радісний момент. Радіємо, бо наші рідні хочуть створити сім’ю і хочуть, це з нами відсвяткувати. В один рік нас запросили аж на п’ять весіль, саме собою радості було незміром, але й паніки не бракувало.

Сукня на один раз

Ми жінки, особливо в східній Європі не уявляємо собі, щоб піти на декілька весіль в одній сукні. Більш ощадні підуть два рази в тому ж, але тільки тоді, коли люди, які були на попередньому не повторяться на наступному. Пам’ятаю, як ми були запрошені на декілька весіль одного літа, а я була ще студенткою. Скільки мороки було з тим, що на них одягти. Я зажди обожнювала сукні, тай купляти нові речі — це моє улюблене заняття, але це все погано зносив мій гаманець.

Колись на весілля я старалась купити особливу річ, але потім виявлялось, що окрім того весілля ніде не можна було її одягти. Таким чином, всі ці нарядні сукні, після весілля, я складала десь на дно шафи. Нещодавно, роблячи порядки, я знайшла аж дві сумки повні сукенок з весіль, кожну з яких, я одягнула тільки раз. На щасття, моя подруга носить той самий розмір, що я і сукенки їй сподобались, тому я вирішила їй їх віддати. Хоч хтось їх ще одягне — це радує.

Розумний підхід

Моє відношення до нарядного одягу тепер зовсім змінилось. Я більш відповідально дивлюсь на одяг, який купляю:

  • По перше, коли отримую запрошення на весілля, я насамперед дивлюсь, що з моїх речей можна було б одягнути.

  • По друге, якщо в мене є гарна спідниця, яку можна одягти, а не має блузки, то іду в магазин, тільки по блузку.

  • По третє, якщо в мене є гарна сукня, але не має до неї біжутерії, чи сумочки, я спочатку прошу подруг про допомогу.

Наприклад, минулого літа мені треба було сумочку, яка б підійшла під сукню і босоніжки на весілля. Я довго шукала чогось в магазинах, знайшла, якусь — більш- менш підходящу, але перед тим, як купити, попросила подруги про допомогу. Виявилось, що в них було стільки підходящих сумочок, що я могла собі вибирати. Я дуже рада, що так все вийшло, бо якби я все-таки купила цю сумочку, вона мені б більше не пригодилась.

  • По четверте, якщо я вирішую, купити новй одяг на весілля, я починаю його шукати зазделегіть, щоб не переплачувати і добре все підібрати. Я не купляю суконь на один раз – я вибираю таку, щоб можна було її одягати частіше. Надзвчайно нарядні речі гарні, але не практичні, а прості елегантні, я впевнена, мені, пригодяться ще не раз.

  • І останнє, я не соромлюсь одягати одну і ту ж сукню на декілька весіль. Не має сенсу купляти одяг на один раз — я ж не міліардер. Одягаючи новий одяг не знаєш, чи тобі в ньому буде комфортно, чи декольте не буде перекручуватись, а сукня підтягуватись вверх, при ходьбі. Коли одягаєш, щось другий раз і всі недоліки тобі знайомі, перед весіллям можна задбати про те, щоб цим разом було краще, а на весіллі залишиться тільки добре погуляти і ніщо Тобі в цьому не завадить.

    Wesele Marceli i Michała 23.07.2016

     

    Основне – кінцевий результат

Якщо в Тебе є улюблена сукня, в якій Ти виглядаєш, як зірка і всі Тобі роблять компліменти, сміливо одягай її, коли тільки можеш. Основне в одязі те, як Ти в ньому почуваєшся. Те, що Ти гарно виглядатимеш, побачать всі і ніхто не буде Тобі упрікати, що Ти одягнула те саме, вже якийсь раз. На щасття, або й ні — Ти і я не голівудзькі зірки і ніхто не напише в газеті про те, що Ти знову в тій самій сукні. Я знаю це з власного досвіду, ось нещодавно на весілля я одягнула ту саму сукню, що рік тому на весілля моїх друзів. Результат — знову зібрала море компліментів, так як і рік тому.

Continue Reading

Wieczór panieński w rustykalnym stylu / Дівішнік в стилі рустик

Świadkowa

Już w najbliższą sobotę będę się bawić na ślubie mojej przyszywanej młodszej siostry. Gdy Patrycja i Michał przyszli z radosną nowiną, zupełnie się nie spodziewałam, że będę miała zaszczyt zostać ich świadkową. Czas zleciał bardzo szybko, aż zdałam sobie sprawę z tego, że do ślubu wcale nie zostało dużo czasu. Wiedziałam, że chcę zorganizować dla niej niezapomniany wieczór panieński i czułam, że  powinnam poświęcić na to dużo czasu.

Krótki wywiad

Jeszcze wcześniej poprosiłam Patrycję o listę koleżanek, które by chciała zaprosić na panieński. Porozmawiałyśmy również o tym, jaką ma wizję, czego by chciała uniknąć, a co według niej było by fajne.

Wizja

Wesele Patrycji i Michała będzie w rustykalnym stylu. Wiedziałam o tym bardzo wcześnie, bo młodzi mieli taką wizję od samego początku. Widziałam ozdoby na salę, słyszałam od Patrycji mnóstwo opowieści na temat tego jak sobie wszystko wyobraża. Słyszałam w jej głosie pasję i to, że naprawdę kocha rustykalne klimaty. To wszystko mnie nakierowało na pomysł imprezy w ogródku. Oczami wyobraźni widziałam jak wszystkie siedzimy na trawie w pięknym wielkim ogrodzie.

Ważne szczegóły

Jeszcze w trakcie główkowania napisałam do Magdy, która jest przyjaciółką Patrycji. Opisałam jej moją wstępną wizję tego wieczoru i zapytałam, co o tym sądzi. Okazało się, że mój pomysł jej się spodobał, przy okazji Magda powiedziała mi kilka cennych uwag, o których wcześniej nie wiedziałam. Zrobiłyśmy burzę mózgów, po którym już miałam wstępny plan całego wydarzenia.

Miejsce

Bardzo chciałam, żeby impreza się odbyła na świeżym powietrzu, żebyśmy mogły do późna siedzieć w ogródku i żeby każda mogła zostać na noc w domku. Miałam mnóstwo pomysłów co do lokalizacji. Jedne bardziej szalone, drugie mniej. Na liście gości było 11 osób i Patrycja. Największym wyzwaniem dla mnie było znalezienie miejsca dla 12 osób z ogródkiem. Okazało się, że nie ma w okolicy tak dużych domków do wynajęcia, a te co mniej więcej nadawały by się, nie można było wynająć  na jedną noc.  Czułam się bezradna, bo nie chciałam rezygnować z mojego pomysłu.

Idealne rozwiązanie

Nie będę ukrywać, że przeżywałam to wszystko typowo w kobiecy sposób. Siedziałam w pracy i marudziłam koleżankom dzień w dzień. Cieszę się, jednak, że tak to przeżywałam, bo jedna z nich podsunęła mi genialny pomysł. Rodzice naszej wspólnej koleżanki, mają domek w Łapinie, nigdy tam nie byłyśmy, ale po jej opowieściach wiedziałyśmy, że jest wyjątkowy i najważniejsze – jest wielki. Rodzice owej koleżanki, nigdy dotychczas nie wynajmowali tego domku, ale nie miałam nic do stracenia i poprosiłam o pomoc. Na wielkie szczęście, zgodzili się i największy mój problem został rozwiązany.

Okazało się, że domek jest idealnym miejscem do zrealizowania moich pomysłów.

Przy okazji już po panieńskim, po wystawieniu przez Patrycję pierwszych zdjęć na Facebooku, koleżance zaczął się urywać telefon w sprawie wynajęcia domku. Chętnie przekieruje do niej kolejne osoby, bo z czystym sumieniem mogę go polecić. Bardzo się cieszę, że tak wyszło i że pomogłyśmy sobie nawzajem.

Goście

Oprócz Magdy i Patrycji nie znałam na wstępie nikogo z listy gości. Na pomoc w komunikacji przyszedł mi kochany Facebook. Stworzyłam wydarzenie prywatne, zaprosiłam koleżanki z listy, które były na Facebooku, a do reszty wysłałam sms-y.

Na wstępie się przywitałam i w wielkim skrócie opisałam, jak wszystko będzie wyglądać, podałam datę i poprosiłam o odpowiedź czy wszystkim pasuję. Moja rada – warto ustalić datę wcześniej, żeby każdy mógł dopasować swoje plany.

Na wydarzeniu informowałam na bieżąco na jakim jesteśmy etapie, informowałam o zrzutce, o rzeczach, które trzeba ze sobą zabrać, prosiłam o ewentualną pomoc.

Wśród koleżanek znalazł się kolejny ochotnik – Kinga, która bardzo dużo pomogła mi z organizacją.

 

Atrakcje

Mamy nocleg, mamy gości, a co z atrakcjami?

A co, gdyby Panna Młoda miała sama sobie zrobić prezent na noc poślubną? – Nic prostszego!

Warsztat

Madzia podsunęła mi miejsce, gdzie organizowane są warsztaty szycia, okazało się, że jest ono niedaleko mojej pracy, więc mogłam tam się przejść i się dowiedzieć, co i jak. Na moje szczęście, na początku czerwca organizowane były warsztaty szycia plecaków – worków, a że dawno chciałam taki sobie uszyć, to się na niego zapisałam. O szyciu plecaka przeczytasz we wcześniejszym poście. Warsztat okazał się strzałem w dziesiątkę, po uszyciu plecaka podeszłam do prowadzącej z sugestią zorganizowania warsztatów szycia koronkowego soft-bra w terminie panieńskiego. Przemiła prowadząca już za kilka dni udostępniła informację o danym wydarzeniu na profilu na Facebook, więc od razu zapisałam na niego Patrycje.

 

Gra miejska

Dodatkową atrakcją była gra miejska, którą wymyśliłyśmy w trójkę. Miałyśmy przygotowane koperty imienne dla Patrycji, w każdej z nich było zadanie do zrobienia i puzzle z mapy, na którym była zaznaczona kolejna stacja w grze. Gra miejska zaczęła się od razu po warsztacie. Warsztat zaczął  w samo południe. Umówiłam się z Patrycją na przystanku i podjechałyśmy na miejsce warsztatu. Zaprowadziłam ją pod wejście i powiedziałam, że wrócę po nią o 15.

Wszystko zorganizowałam w jednej lokalizacji, aby można było zgrać dziewczyny przed rozpoczęciem gry. Spotkałyśmy się chwilę wcześniej i każda dostała ode mnie swoją kopertę, trochę cukierków i instrukcję, gdzie ma stać.

O godzinie 15 wszystkie dziewczyny były już na swoich stacjach, a ja poszłam po Patrycję. Na dobry początek, miałam dla niej cukierek i powitalną kopertę z zaproszeniem go gry oraz pierwsze zadanie. Po rozwiązaniu pierwszego zadania Patrycja za pomocą puzzle miała odnaleźć kolejny punkt gry. I tak po kolei po każdym zadaniu Patrycja zbierała kolejne koleżanki, aż pod koniec gry miała wszystkie w jednym miejscu. Ostatnim zadaniem było odnalezienie samochodu z konkretną rejestracją. Patrycja wtedy jeszcze nie wiedziała, dokąd tajemniczy samochód ją zawiezie.

Dopięcie na ostatni guzik

A w międzyczasie…

Po czwartej stacji, ja wraz z Magdą udałyśmy się do Łapina, aby nakryć do stołu i ozdobić ogród. Zdobienie ogrodu miałyśmy w planach zrobić jeszcze wieczór przed, ale burza pokrzyżowała nasze plany. Wieczór przed imprezą wraz z Magdą i Kingą przygotowałyśmy jedzenie i ozdoby, żeby w dzień panieńskiego było mniej stresu.

Bardzo pomocną okazała się lista zakupów, którą już wcześniej przygotowałyśmy z Magdą – bez niej zapomniałybyśmy o połowie rzeczach. Zakupy ozdób i różnych gadżetów robiłam sukcesywnie przed imprezą, a by później nie zawracać sobie tym głowy. Na dzień przed imprezą, z zakupów zostawiłyśmy sobie jedynie jedzenie i kwiaty.

Żeby mieć więcej czasu w Łapinie, nieco przedłużyłam trasę gry miejskiej, a po ostatniej kopercie Patrycję zawieziono do domu, gdzie czekała na nią spakowana torba z rzeczami do Łapina.  Przez całą drogę nasza Panna Młoda miała zawiązane oczy, żeby do końca wszystko utrzymać w tajemnicy.

Wszystkie dziewczyny, oprócz samochodu, którym jechała Patrycja, już zdążyły się pojawić w Łapinie i czekać na jej przyjazd.

Najpiękniejszym momentem było odsłonięcie oczu Patrycji i jej reakcja na całość.

Warto było, trzymać wszystko w tajemnicy do końca!

Noc Świętojańska

Umyślnie wybrałam datę panieńskiego w Noc Świętojańską. Chciałam, żebyśmy mogły powróżyć, rozpalić ognisko, zapleść wianki. Nasza Panna Młoda dopiero o północy dowiedziała się, co jest grane. Rozpaliłyśmy ognisko, każda dostała białą koszulę nocną, które uszyłam z prześcieradeł, i zaczęłyśmy zabawy. Najbardziej niezapomnianym momentem, był spacer w środku nocy z latarnią nad jezioro, gdzie puszczałyśmy wianki wraz ze świeczkami na wodzie.

 

Teraz już wiesz, dlaczego ostatnio nie było mnie na blogu – organizowanie takiej imprezy spędza sen z powiek i pochłania dużo czasu.

Chociaż nie było łatwo, ale z całą pewnością, gra była warta świeczki – szczęście Patrycji i wspaniałe wspomnienia z tej nocy pozostaną na zawsze 🙂

Opowiedz, jaki wieczór panieński wspominasz z uśmiechem na twarzy?

 

Свідок на весіллі

В цю суботу я буду свідком на весіллі в моєї прибраної молодшої сестри. В Польщі не має дружок і дружб на весіллях – є два свідки. В день, коли Патриція і Міхал прийшли до нас зі звісткою, що заручились, я й не підозрювала, що мене попросять бути їх свідком на весіллі. Це для мене велика честь. Я одразу знала, що хочу для Патриції зробити особливий дівішнік, такий, щоб їй запам’ятався до кінця життя. Час так швидко летів і я вирішила розпочати приготовлення зазделегідь, адже треба багато часу, щоб все зорганізувати.

Маленьке інтерв’ю

Передусім, моє опитування я робила поступово. Спочатку, я попросила, щоб вона склала список гостей. Потім, трохи підпитала, що їй подобається на таких вечірках, а, що ні.

Ідея

Патриція і Міхал придумали, що хочуть весілля в стилі рустик. Я бачила з яким захватом Патриція мені все розказувала, тому вирішила, що дівішнік теж їй зроблю саме в стилі рустик. Перша річ, яка прийшла мені на думку, що ця вечірка буде десь на природі – ми будем сидіти на траві, десь на подвір’ї, на якому буде багато дерев і квітів.

Впевнитись

Коли всі мої ідеї склались в цілість, я вирішила написати до найкращої подруги Патриції – Магди. Я їй розповіла про мій план, а вона мені підсказала, що можливо треба було б змінити чи додати. Таким способом ми написали кінцевий сценарій дівішніка.

Місце

Я з самого початку хотіла, щоб вечірка була за містом і, щоб кожна могла залишитись там ночувати. В списку гостей було 11 дівчат – разом з нареченою було 12. Коли я почала шукати місце для нас, виявилось, що в околиці майже не має таких великих домів, які можна винайняти. Ті, що знайшлись, досить відбігали від того, як я собі це уявляла, а до того ітак не можна було винайняти їх на один день.

Ідеальне рішення

Я дуже переживала, що не можу знайти нам місця на вечірку і так, як кожна жінка робила це вслух. Мої дівчата з роботи наслухались від мене нарікань, але за те, одна з них підкинула мені геніальну ідею. Наша близька подруга має дім в селі, неподалік Гданська і хоча, вона ніколи нікому його не винаймала, я вирішила її запитати. На моє превелике щасття, вона згодилась. Дім виявився просто ідеальним на нашу вечірку. По перше, для кожного було місце, щоб переночувати, по друге, він розташований серед самого лісу, коло дому велике подвір’я з деревами і квітами, а до того, зовсім неподалік, є величезне, чисте озеро. Це було просто здійснення моїх мрій. Зовсім не дивно, що зразу після того, як Патриція скинула першу фотографію в інтернет, у моєї подруги появились наступні люди, щоб винайняти цей дім. Я щиро рекомендуватиму його й наступним охочим, бо це місце – дійсно ідеальне. Я рада, що так все вийшло, що вона допомогла мені, а я несвідомо допомогла їй.

Гості

Серед всіх гостей,

я знала тільки дві людини – Патрицію і Магду. Добре, що є Facebook, бо в іншому випадку було б тяжко всіх зібрати. Перш за все, я вирішила зробити закриту спільноту на Facebook і запросити тих гостей, які були на сайті. Тим, кого не було, я написала смс повідомлення. Все це я зробила за майже два місяці до вечірки, щоб кожна могла прийти. На початку, я привіталась і написала, план, як все буде виглядати. Потім, я дописувала наступні конкрети, що до дівішніка, по скільки скидуємось, де все буде відбуватись, що треба приготувати, з чим мені потрібно допомогти. Серед дівчат появилась моя наступна помічниця – Кінга. Вона мені дуже допомагала  разом з Магдою в організації.

Розваги

Маємо місце, маємо госей, прийшов час, щоб подумати, про розваги.

Курс

Я поєднала подарунок з однією розвагою і викупила для Патриції 3 годинний курс шиття білизни. Я знала, що вона любить майстеркувати, тому це навіть не обдумувалось. До того, що може бути кращим подарунком на дівіш-вечір ніж білизна на пошлюбну ніч. Курс допомогла мені знайти найкраща подруга Патриції. Виявилось, що він міститься неподалік моєї роботи і перед тим, як його викупити, я вирішила сама піти на нього, щоб свідомо підняти рішення. Я пішла туди шити рюкзак – мішок, пам ятаєш, я про нього вже писала тутКурс мені сподобався – по закінченню, я підійшла до вчительки і попросила, щоб вона зробила курс шиття білизни саме того числа, коли в нас був дівішнік. Все вийшло, саме так, як я хотіла і вже в наступних днях я записала нашу наречену на курс.

Міська гра – орієнтування

Наступною розвагою була придумана нами гра – орієнтування. Ми приготовили для Патриції конверти з завданнями. Кожна з дівчат отримала свій конверт, в яких окрім завдання був пазл з картою, на якій було місце наступного конверту.

Все я зробила в одній частині міста, щоб було неподалік курсу. На сам початок, я зустрілась з нареченою на зупинці. Ми поїхали в міцсе курсу – коли вже були на місці, я сказала їй, що вона заходить сама, а я по неї повернусь о 15. Саме собою вона нічого не знала ані про курс ані про гру.

Перед 15 я зустрілась з рештою дівчат, віддала їм конверти, цукерки і показала місце, де кожна має чекати на наречену. О 15 я зустріла Патрицію з курсу, вручила їй перший конверт, в якому було запрошення на гру і перше завдання. За правильну відповідь вона отримала цукерок. Потім ми пішли по наступний конверт, де чекала на нас Магда і так з кожним завданням дівчата збирались і на останньому конверті всі були в зборі. Останнє завдання було знайти конкретний автомобіль, який потім її відвіз до села Лапіно, де була вечірка – але Патриція, про це не знала до самого кінця…

Останні приготування

В той час, коли Патриція з дівчатами грали в міську гру, я з Магдою після 4 завдань, поїхали вже на місце вечірки, щоб все приготувати. Вечір перед вечіркою ми приготували їду  і прикраси, але все відбувалось на дворі, тому ми не могли накрити на стіл швидше. Прикрасити сад нам не вийшло день перед вечіркою, бо падав дощ. На щастя, часу в нас було досить, бо після гри, дівчата завезли наречену додому, де на неї чекала сумка з речами на нашу поїздку.

До приїзду Патриції всі дівчата зібрались вже в саду і на неї чекали з шампанським. Цілу дорогу на вечірку наречена мала зав’язані очі, щоб все було сюрпризом.

Можеш собі уявити, як було весело і зворушливо, коли Патриції відкрили очі і вона всіх нас побачила.

Ось, тому я обожнюю робити сюрпризи!

Ніч Івана Купали

Я навмисно вибрала дату нашої дівіш-вечірки в ніч Івана Купали. В Польщі Івана Купали 24 червня. До рустик стилю – це все ідеально підходило. Ми разом назбирали польових квітів і кожна зробила собі вінок, а о півночі розпалили вогнище і переодягнулись в одинакові білі сукні, які я всім пошила з простинь. Патриція дістала особливу сукню, бо це ж її свято. Потім ми танцювали коло вогнища, ворожили. Найбільш за все запам’ятався нам похід серед ночі зі свічками і стародавнім ліхтарем на озеро, де ми пускали наші вінки зі свічками на воду.

Тепер Ти знаєш, чому мене останнім часом не було на блозі – організування такого вечору займає дуже багато часу і сил, але я впевнена, що варто. Для мене найважливіше було бачити щасття в очах моєї Патриції і те, що в нас залишаться найкращі спогади про цю ніч, назавжди.

Який дівіш – вечір Ти згадуєш з усмішкою на обличчі?

 

 

 

 

 

 

 

 

Continue Reading