Kartka DIY / Листівка – зроби сам

Wyjątkowa okazja

Urodziny, chrzciny czy ślub. Wyjątkowe okazje, wymagają wyjątkowej oprawy. O ile jesteś gościem, nie masz zbyt wielkich kłopotów związanych z organizacją wydarzenia. Wystarczy, że okażesz szacunek, swoim przybyciem i przygotujesz prezent. Według mnie najlepsze prezenty to takie, w które wkładamy serce.

Ślub

Wybierając się na ślub nie mamy zbyt wielkiego pola do popisu. Zaproszenie, w każdy możliwy sposób, sugeruje prezent pieniężny. Za kilkadziesiąt lat, będziemy chcieli powspominać nasz wielki dzień i może się okazać, że oprócz zdjęć i być może kilku kartek, nic nam po nim nie zostało.

Dawno temu

Moja babcia w głębi szafek trzymała wyjątkowe rzeczy, które otrzymali z dziadkiem na ślub. Głównie były to zestawy obiadowe, kieliszki, sztućce, obrusy czy narzuty. Szafa nie była, jednak, jedynym miejscem w którym można było je oglądać. Na święta oraz rodzinne uroczystości, mieliśmy zaszczyt korzystać z tych prezentów. Czasem, przy świątecznym stole dziadkowie wspominali od kogo co dostali z uśmiechem na twarzy. Cieszyliśmy się na te wspomnienia razem z nimi.

Dziś

W dzisiejszych czasach, jednak, inaczej postrzegamy wystrój naszych domów, jak kiedyś. Nie wystarczy po prostu mieć naczynia, czy narzutę, aby być zadowolonym. Każdy element wnętrza musi być starannie dobrany przez gospodarzy. Nic dziwnego, więc, że nikt już nie chce dostawać obrusów, narzut czy dywanów. Młoda para woli sama zdecydować, które elementy będą jej pasować. Gotówka, którą otrzymają w prezencie, umożliwi im urządzić gniazdko po swojemu.

Wyjątkowy prezent

To o czym miałam pisać? – Ach tak! O wyjątkowym prezencie! Koperta musi być, ale możemy, przecież, do niej włożyć własnoręcznie zrobioną kartkę. Ja kocham robić kartki, lecz nie zawsze pozwala mi na to czas. Tym razem miałam i czas i wenę.

Zrób to sam

Nie trzeba mieć wielkiego talentu, wystarczą odpowiednie gadżety i nutka fantazji. Pamiętasz, jak kiedyś opowiadałam o scrapbookingu? Scrapbooking, daje nieograniczone możliwości tworzenia pięknych rzeczy. Ja ostatnio znalazłam wspaniały sklep, gdzie za jedyne 5 PLN kupiłam kilka pięknych arkuszy na kartki. Są już na tyle fajne, że nie musisz wiele kombinować, aby coś stworzyć. Wśród scrapbookingowych gadżetów, już dawno wpadła mi w oko ozdobna wycinarka do kartek. Można taką kupić w kilku miejscach. Ja swoją znalazłam w ofercie szkolnej w Biedronce. Tania i piękna.

Do zdobienia kartki użyłam suszonych kwiatów. Możesz je sama ususzyć, co doda jeszcze więcej sentymentu Twojemu dziełu. Ja poszłam tym razem, jednak, na łatwiznę i kupiłam je w Empiku. Naklejane literki przydały mi się po raz kolejny, ale jeśli masz zdolności kaligraficzne, to są Ci niepotrzebne.

Uzyskany efekt jest bardzo satysfakcjonujący. Mam nadzieję, że para młoda oceni moje starania i z uśmiechem na twarzy będzie ją kiedyś oglądać, wspominając swój wielki dzień.

Ja też lubię wspominać wyjątkowe okazję moich bliskich. W tym celu, czasem robię zdjęcia moich dzieł. Dzięki temu, dziś mogę się pochwalić moją ulubioną kartką, zrobioną rok temu z okazji ślubu przyjaciela.

Moja ulubiona kartka z 2016 roku

A ty, kiedy ostatnio robiłaś kartkę?

Радісні події вимагають особливого підходу. Може це бути весілля, день народження чи хрестини — чудово розділити радість з рідними. Коли Ти тільки гість, не треба багато приготовлень до свята. Найважливіше прийти і принести подарунок.

Весілля

Прийшли такі часи, що молодята вже відкрито пишуть в запрошеннях, що хотіли б дістати гроші. За декілька років, вони будуть хотіти згадати своє свято і може виявитись, що окрім фотографій і декількох відкриток, в них не залишиться нічого від гостей.

Давним-давно

Колись на весілля молоді отримували подарунки. Міг це бути сервіс, покривало, стільні прибори чи коври. Пам’ятаю, такі речі з весілля моєї бабці. Ці подарунки були сховані в шафі, але коли приходило свято ними накривали на стіл. При святковій гостині, бабуся часто згадувала від кого вони отримали кожний з подарунків. Дідусям приносило це багато задоволення, так як і всім нам.

Сьогодні

Тепер не вистачить мати просто сервіс чи покривало. Інтер’єр наших осель старанно підібраний і ніхто не хоче ризикувати, що щось не підійде. Саме тому, молодята просять гроші, замість подарунку. Нам такий подарунок зробити легко, адже не треба нічого для них шукати. Хочеться, все таки, щоб рідні мали якийсь спогад від нас з нагоди їх свята. Саморобна листівка буде ідеальним додатком до готівки.

Найкращий подарунок — просто з серця

Пам’ятаєш, як я колись розказувала про скрапбукінг? Він допоможе зробити гарну листівку, навіть найбільшим бездарям. Хоча я впевнена, що Ти не така. Я люблю це робити, але не завжди в мене є на це час. Вчора в мене був час, ось я й зробила листівку.

Зроби це сам

Нещодавно, я знайшла чудовий магазин, де можна купити прекрасні карточки на штуки. Вибрала найбільш підходящі і заплатила лише 5 злотих.

Вирізалка для паперу — це наступна чудова річ, яка допоможе зробити гарну листівку без великих зусиль. Я свою купила в Biedronka в шкільній акції.

Вже зі самою вирізалкою і гарним папером можна зробити порядну листівку.

Я вирішила додати трохи сушених квітів, для прикраси. Сушені квіти можеш приготуват сама — це буде додатковий плюс і додасть, ще більше романтизму. Я такі квіти купила в магазині. Букви для напису можна наклеїти. Це зручно і їх в комплеті досить багато — думаю, вони ще не один раз Тобі пригодяться. Можна напис зробити самому, якщо в Тебе гарний почерк.

Ось, що в мене вийшло. Я задоволена з результату. Надіюсь, що молоді колись будуть згадувати мене з посмішкою, дивлячись на цю листівку.

Я також люблю згадувати, які листівки, я дарувала. Деколи, я роблю їм фото. Завдяки цьому, сьогодні я можу Тобі показати ще одну, зроблену рік тому.

Минулорічна листівка

А Ти, коли останній раз зробила листівку?

Continue Reading

Ukraińskie Karpaty – Dzembronia / Карпати – Дземброня

Dawno miałam ochotę pozwiedzać trochę Ukrainę. Pomimo to, że jest to moja ojczyzna wcale nie uważam, że znam ją na tyle, na ile bym chciała. Kiedy byłam nastolatką, wakacje spędzałam na obozach głównie w Polsce. W taki sposób poznałam naprawdę sporo polskich miast. Dziś dumnie mogę powiedzieć, że Polskę znam bardziej niż wiele osób, która spędziła tu całe życie.

Za każdym razem, gdy odwiedzam rodzinne strony staram się zobaczyć coś nowego, ale nie zawsze mam na to czas. Ukraińcy są naprawdę gościnni i bardzo często kończy się tym, że przyjeżdżając na tydzień do domu,  całymi dniami chodzę w odwiedziny.

Witaj przygodo!

W zeszłe wakacje zdecydowaliśmy się ze znajomymi, że zrobimy sobie ukraińską przygodę. Pewnego dnia zapakowaliśmy plecaki i pojechaliśmy w niebiesko żółtą dal.

Swoją przygodę rozpoczęliśmy od Lwowa, w którym spędziliśmy 3 dni. Potem pojechaliśmy do Ivano Frankivsk (w Polsce bardziej znana nazwa tego miasta – Stanisławów), gdzie odwiedziliśmy moją rodzinę. Ze Stanisławowa ruszyliśmy na tydzień w Karpaty. Chcieliśmy poczuć górski klimat w pełni, więc nocowaliśmy z dala od cywilizacji we wsi Dzembronia.

Dojazd

Dojazd do Dzembroni nie jest wcale taki łatwy. Najłatwiej było by jechać własnym autem, lecz  jeśli nie posiadasz terenowego auta i umiejętności jazdy w trudnych warunkach, to odradzam takie voyage. Najprostszą bezpieczną drogą jest przedostać się do Kołomyi i z Kołomyi jechać autobusem do Dzembroni. Żaden autobus, jednak, do samej Dzembroni nie dojeżdża. Trzeba więc wsiąść do autobusu Kolomyja- Burkut i poprosić kierowcę o przystanek na zakręcie prowadzącym do Dzembroni. Będzie to w okolicach wsi Bystrets. Autobus ten jeździ tylko raz dziennie. W tym roku, tak samo jak i w zeszłym jest on o 15:00 w Kołomyi na PKS. Podróż na początku jest całkiem znośna, ale głębiej w góry zaczynają się przygody. Drogi nie są nawet ubite, są bardzo wąskie, jest wiele ostrych zakrętów. Tylko ukraiński kierowca, który zna tą trasę, jest w stanie dowieźć pasażerów w jednym kawałku.  Nasi przyjaciele na przemian śmiali się i bladli. Kiedy wreszcie dotarliśmy do zakrętu i wysiedliśmy z autobusu, mieliśmy jeszcze do przejścia około 4 km do Dzembronii. Po takiej jeździe dobrze nam to zrobiło, szczególnie, że szlak jest bardzo malowniczy.

Jest jeszcze jeden sposób, aby dotrzeć do Dzembroni. Trzeba dojechać z Kolomyi do Vorohty i stamtąd jest autobus do Dzembroni – o ile kojarzę raz albo dwa razy dziennie.

Schronisko u Kuby/ Притулок для туристів У Куби

Nocleg

Wynajęliśmy sobie pokoje w huculskim (ukraiński odpowiednik polskiego górala) domku na górce z naprawdę cudownym widokiem. Nocleg był tani, ale niestety w kwestii czystości wiele zostawało do życzenia. Dlatego nie polecam tego miejsca do noclegu w Dzembroni. Na szczęście na wsi dużo osób wynajmuje pokoje, są również całe domki dla turystów, więc nie powinno być problemu z jego znalezieniem. Bardzo dobre opinie słyszeliśmy od gości Pani Marii. Na wsi ceny  noclegu wahają się od 100 hrywni do 250  za dobę za osobę bez wyżywienia. Wszystkie noclegi dostępne w okolicy znajdziesz tu. Obecnie za 1 PLN otrzymasz 6,16 UAH.

Wyżywienie

Dużo gospodyń oferuje ciepłe domowe posiłki. Jeszcze przed przyjazdem umówiliśmy się na śniadania i obiadokolacje z Panią Marią i przez pierwsze dwa dni jedliśmy u niej. Niestety Pani Maria miała jakiś wypadek w rodzinie i nie mogliśmy do niej potem przychodzić. Pani naprawdę do rany przyłóż, bo w ramach przeprosin umówiła nas z sąsiadką na jedzenie. Zawsze wieczorem umawialiśmy się na godzinę śniadania i omawialiśmy jadłospis na następny dzień. O umówionej godzinie przychodziliśmy i na nas czekał posiłek na tarasie. Po każdym posiłku rozliczaliśmy się. Niestety nie pamiętam ile dokładnie płaciliśmy, ale było to w granicach 70 hrywni za osobę za obiad. Niestety sąsiadka Pani Marii nie trzymała się umówionych kwot na dania i doliczała nam koszty to za herbatę, to za śmietanę, to za grzyby. Ostatecznie z tego powodu byliśmy zniesmaczeni jej wyrachowaniem, chociaż dania były naprawdę dobre.

sklep, Dzembronia/ магазин, Дземброня

Sklepy

Dzembronia jest bardzo malowniczym miejscem. Tu ulicami chodzą krowy z cielakami, na górkach biegają konie i owce. Istny wiejski klimat sprzed lat. Nie ma tu zasięgu, jedyny ukraiński operator komórkowy, który od czasu do czasu ma zasięg to Kyivstar. Czas w Dzembroni się zatrzymał. Na wsi są dwa sklepy. Jeden większy z chlebem, warzywami, owocami, napojami i rzeczami podstawowej potrzeby. Drugi mieści się w garażu, ale niestety nie wiem, co dokładnie tam sprzedają. Zakupy zawsze robiliśmy w tym większym, często też tam jedliśmy ciepłe posiłki. Na zewnątrz i w środku sklepu znajdowała się ławeczka i stół, a w sklepie można było zamówić zupę lub pierogi. Zupa codziennie była inna, a pierogi zawsze te same – z ziemniakami, kapustą lub z mięsem. Pierogi i zupa były robione na miejscu, więc były pyszne i świeże. Jest to fajna opcja, bo jest tanio i smacznie. Jedyne zagrożenie, wynikające z tego rozwiązania, jest takie, że znudzą Ci się pierogi. Nie pamiętam dokładnie jaki był koszt pierogów i zupy, ale było taniej niż u gospodyni.

Góry

Nocleg, jedzenie – wszystko to bardzo ważne, ale najważniejszym powodem, dla którego znaleźliśmy się w Dzembroni są góry. Dookoła jest mnóstwo tras pieszych prowadzących do mniejszych lub większych szczytów. Karpaty są naprawdę dzikie. Gdyby nie mapa w większości nie wiedzielibyśmy gdzie iść i byśmy ciągle błądzili. Niestety oznaczenia tras jest znikome. Szlaki są mało wydeptane, więc niejednokrotnie zastanawialiśmy się czy oby dobrze idziemy. Często droga prowadziła przez krzaki, wysokie trawy, błota. To zrozumiałe, bo w tej części Karpat nie  ma dużo turystów. W tym też jest wielki urok, bo masz styczność z dziką przyrodą. Najdłuższą i najbardziej wymagającą górą do zdobycia jest Pip Ivan 2028 m n.p.m. . Do wyżyny można dojść na dwa sposoby, albo z Dzembroni albo z Shybene. Z samej Dzembroni jest dwa szlaki na Pip Ivan. Jeden 2 godzinny – czerwony szlak, jest słabo oznaczony i bardzo wymagający. Drugi 6 godzinny – niebieski, jest umiarkowany. Wybraliśmy ten drugi – jest piękny i bardzo różnorodny. Na Pip Ivan są mury byłego polskiego obserwatorium meteorologicznego – Biały Słoń (Білий слон). Obserwatorium działało w latach 1938 – 1941, a od zeszłego roku trwają tam prace remontowe. Docelowo na tym miejscu ma powstać schronisko i ośrodek badań naukowych.  Projekt ten jest to wspólnym dziełem Prykarpatskoho Uniwersytetu z Ivano Frankivsk oraz Uniwersytetu Warszawskiego.

Najlepszą porą na zdobywanie ukraińskich Karpat jest przełom czerwca i lipca oraz sierpień. My byliśmy na przełomie czerwca i lipca. W Karpatach można spotkać niedźwiedzie więc należy zachować szczególną ostrożność. Są również węże. Wyżej od Dzembroni w jeszcze bardziej dzikim zakątku znajduje się schronisko „U Kuby”. Schronisko jest prowadzone przez Polaków. Można przyjść do nich w odwiedziny na pogawędkę i doradzenie się w kwestii szlaków, są tam też miejsca noclegowe.

stare obserwatorium „Biały Słoń”/ старий обсерваторій „Білий Слон”

Rozrywka

W ramach wypoczynku można wybrać się na rafting rzeką Chornyj Cheremosh (Czarny Czeremosz). Rafting w okolicy Dzembronii to dość populara rozrywka i jest kilka miejsc gdzie można na niego się wybrać. Na raftingu na którym byliśmy ceny są: w wekend 300 hrywni,a w dni powszednie 280 hrywni za osobę. Z ciekawostek – na wielu plakatach jest napisane, że trasa jest 9 km, a tak naprawdę jest 6 km. Na rafting polecam ubrać się w wygodne i  najlepiej nieprzemakalne ubrania. Kask i kamizelki są w cenie. Przy okazji pisania tego posta, znalazłam tańszy rafting tu , ceny są: 100 hrywni/osoba za ekstremalny krótki spływ (1 godzina) 280 hrywni/osoba za długi spływ (2 godziny). Zabawa jest świetna. Polecam!

po raftingu/ після рафтінгу

Festyn

Kolejną atrakcją jest Festyn w Verhovyna “Полонинське літо” (czyt. polonynśke lito). Rok temu mieliśmy okazję w nim uczestniczyć. W 2016 roku festyn był 26 czerwca, ale data co roku jest inna.  Z Dzembroni jechał specjalny autobusik dla chętnych. Wesoły autobus w którym zebrała się prawie cała Dzembronia, czekał na nas również po zakończeniu festynu. Dla miejscowych jest to  wielkie wydarzenie.

Na miejscu był ogromny jarmark, koncert i palenie ogniska (watry). Każda okoliczna wieś na festynie miała swoją mała chatkę w której był bogato zastawiony stół.  Poczęstunek w chatkach jest przygotowany dla ludzi z danej wsi oraz dla władz. W jednej z nich, mieliśmy okazję porozmawiać z bardzo sympatycznym sołtysem, zaproszono również nas do stołu.

Lokalne przysmaki

Brynza lub inna nazwa budz – huculski ser z owczego mleka. Są różne wersje tego sera – bardziej twarogowy, twardy słony, wędzony. Taki ser można kupić prawie u każdego hucuła w Dzembroni oraz gdzie-nigdzie na górskim szlaku. Spróbuj też mamałygę – kasza kukurydziana z brynzą.

Turystyka

Do Dzembroni przyjeżdżają ludzie z okolic Ivano- Frankovska, Kijowa i z centralnej Ukrainy oraz z Polski. Z Polski spotkaliśmy jedną dużą wycieczkę starszych osób, którzy przyjechali do Dzembroni wynajętym autokarem.

Dzembronia jest bardzo klimatyczna. Można tu wspaniale się zrelaksować i zapomnieć o cywilizacji.  Cudowne miejsce, gdzie czas stoi w miejscu, gdzie obcujesz z naturą i czerpiesz energię ze słońca.

Я вже давно хотіла трохи поподорожувати Україною. На жаль, я не можу похватитись тим, що знаю так добре мою батьківщину, якби хотілось. Коли, я ще вчилась в школі, я часто їздила в лагери в Польщу. Ось таким чином, я в Польщі подивилась багато міст, думаю, на багато більше ніж більшість поляків, які прожили тут все своє життя.

Коли я приїжджаю в Україну мені тяжко вирватись, щоб подивитись нові місця. Знаєте самі, що ми українці дуже гостинні, ось тому переважно я ходжу з гостей в гості, щоб нікого не образити, що не провідала.

Українська пригода!

Наші друзі з Польщі також хотіли подивитись Україну і ми вирішили, що зробимо собі українські канікули. Це було рік тому, тоді в мене, ще не було блога і я не могла вам про це розказати. Можливо враження, вже не такі свіжі – мені вірити не хочеться, що вже пройшов рік — здається, це було ще вчора.

Свою пригоду ми почали зі Львова. Про Львів, я вже колись розказувала, тому не буду повторятись. Сьогодні я розкажу про місце, де час затримався, де ми забули про цивілізацію і саме тому, так гарно відпочили. Це місце серед Карпат і лісів — це місце, це село Дземброня.

Як сюди потрапити?

Можна машиною, так думаю буде найзручніше. Дороги тут страшненькі і круті, тому, якщо в тебе гарне міське авто, або ж тобі не доводилось керувати в екстремальних місцях, я б порадила все-таки вибрати автобус. Як на мене, найкраще вибратись автобусом з Коломиї. До Коломиї їздить багато автобусів з цілої України, тому з доїздом проблем не буде. З Коломиї можна їхати на два способи. Можна їхати до Ворохти і звідти автобусом до Дземброні, або ж так, як це зробили ми — автобусом Коломия — Буркут і попросити, щоб водій затримався біля повороту на Дземброню — це буде недалеко села Бистрець. Автобус на Буркут їздить раз денно- рік тому він був о 15:00 з Коломиї. Спочатку дорога цілком приємна, але чим вище в гори, тим більше пригод. По перше дороги там страшні, круті і небезпечні, тому автобусом страшно трясе і скажу чесно- буває досить моторошно. Наші друзі то сміялись, то блідли зі страху. Від повороту, де нас висадили, до Дземброні треба йти десь 4 км. Повірте, після такої дороги вам захочеться трошки розімяти ноги. Стежка, яка веде в село дуже гарна і приємна.

Де переночувати?

Ми спали в гуцульській хатині на горі з гарним краєвидом. На жаль, я не рекомендую тобі спати саме там, бо ніхто протягом нашого тижневого проживання там не прибирав і не дбав про чистоту. А ціна була однією з вищих в селі. В Дземброні за ніч за людину заплатиш від 100 до 250 гривень, без харчування. В селі є багато місць, де можна переночувати, але краще домовитись зазделегіть, щоб не переплачувати. Багато людей, яких ми зустріли в Дземброні, рекомендували ночувати у пані Марії. В неї також можна домовитись, за додатковою оплатою, про їду.

Харчування

В Дземброні багато господинь готує їжу для туристів. Тому, як будеш шукати ночівлі, питай де можна зїсти. Ми так знайшли саме пані Марію, яка нам куховарила. На жаль, ми не могли в неї їсти до кінця, бо в неї щось трапилось в сімї, але вона відразу нам знайшла собі заміну. Пані Марія готує дуже смачно і як з нею домовитесь про ціни, так і буде. На скільки я пам’ятаю, за обід ми платили якось до 70 грн. Сусідка, яка пізніше нам готовила, на жаль не трималась цін, які ми з нею узгоднили. Почала нам дораховувати то за чай, то за хліб, то за гриби. Це було дуже невічливо з її сторони.

Взагалі, домовляючись про їжу ви кожного дня узгоднюєте меню на наступний день і години в яких ви прийдете. Їжу вам подають на ганку, або всередині дому господині. Платите, після того, як ви з’їсте.

Магазини

Якщо, хочете заощадити на їді, можна робити покупки в сільському магазині. В Дземброні є два магазини — один більший з ганком коло дороги, а другий у когось в гаражі — але в ньому я не була. В більшому магазині вибір товарів великий, а до того можна купити гарячі страви. Кожного дня в магазині була свіжий смачний суп, а також ліплені на місці вареники з м’ясом, капустою чи з картоплею. Там є стіл і лавочка, а також ганок, де можна сісти і з’їсти.

Гори

Ночівка і їжа дуже важливі, але ми приїхали тут походити по горах. З Дземброні веде багато стежин на різні вершини. Основною і найбільшою є Піп Іван 2028м. над рівнем моря. До Піп Іван з Дземброні є два шляхи. Один короткий, але стрімкий і важкий — червоний, приблизно 2 години дороги. Другий рівномірний, але довший — приблизно 6 годин дороги, – це голубий шлях. На вершині є руїни старої польської обсерваторії “Білий Слон”. Від 2016 року, там тривають ремонтні роботи, бо в майбутньому, там буде відділ досліджень для Прикарпатського Університету і Варшавського Університету. В планах є також місце для служб гірської допомоги і притулок для туристів.

Окрім Піп Іван, з Дземброні є ще багато шляхів, але вони не такі популярні, тому без карти там можна згубитись. Часто бувало, що довго не було ніяких знаків, або ж ми йшли через кущі і болота, бо ніхто давно цими дорогами не йшов. Туристів на цих дорогах також не має, протягом тижня, ми може два рази зустріли когось на дорозі і то, навіть не українців, а поляків.

Взагалі в Дземброні і околицях справжня сільська атмосфера — вулицями самі ходять корови і телята, коні і поні, з операторів мережа є тільки в Києвстар і то рідко.

В горах, вище Дземброні є притулок для турстів, хатинка зовсім віддалена від села, одна- однісінька стоїть. Цей притулок належить полякам, які там живуть протягом цілого року. Вони дуже привітні, ми прийшли, щоб порозпитуватись про шляхи і вони охоче нам допомогли. В Карпатах будьте обережними, адже тут можна зустріти ведмедя і змій тут не бракує. Будете вважати, нічого не трапиться- ми ж приїхали живі і здорові.

Розваги

Між ходьбою по горах добре відпочити, тому ми вирішили попитатись в околиці, що де і як. Ось таким чином ми довідались про “Полонинське літо” в Верховині. “Полонинське літо”- це фестиваль з концертом, величезним ярмарком, а окрім того там є хатинки від кожного села з околиці, де гостяться селяни з мерією.

В таких хатинках столи густо заставлені, все прикрашено, а якщо мер хороший, то ще й гостей частують. Ми роздивлялись, як це виглядає і несподівано мер з Яблуниці нас запросив на гостину. Це було дуже вічливо з його сторони — нам сподобалось. З нагоди “Полонинського літа”, з самої Дземброні був автобус туди і назад. Думаю, так є кожного року, бо багато селян ним їхало.

Окрім фестивалю, можна ще піти на рафтинг. Це дуже весело. На рафтинг ми пішли сюди. Ціни тут в вихідні дні 300 грн. за людину, а в будні 280 грн. Рафтинг на Чорному Черемоші. Коли я писала цю статтю, я знайшла ще дешевший рафтинг в околиці. Там ціни за екстремальний спуск, який триває годину 100 грн з людини, а за довший- 2 години — 280 грн. з людини. На рафтинг треба зручно одягнутись і мати зручне взуття. Каска і спасальний желет входить в ціну.

Гуцульські страви

Будз, його ще називають бринза — це сир з овечоро молока. В самій Дземброні можна його купити від деяких селян, в магазині і деколи при дорозі. Коли ми гуляли по горах, частенько зустрічали хатинки, де випасались вівці- там також можна купити цей сир. Будз може бути солений, твердий, копчений і просто, як творог. Обовязково спробуй!

Мамалига — кукурудзяна каша змішана з бринзою.Мамалигу ми попросили приготовити господиню, яка нам давала їсти. Смачно!

В гори найкраща пора — це літо, червень- липень. Дземброня — це особливе місце, тут тихо і затишно. Ідеальне місце, щоб недорого і гарно відпочити від міського шуму.

Continue Reading

Książki na wakacje / Книги на канікули

Piękne niebo, plaża, słońce piasek. Leżaczek, lemoniada, czego jeszcze potrzeba do szczęścia? Książki! Najlepiej wciągającej, zabawnej, ale żeby też coś wnosiła do życia. Czy mogę Ci coś polecić? – Jasne, że tak!
Nie wiem czy już zdałaś sobie sprawę z tego, że jestem zakochana po uszy w modzie i we Francji. Kiedy wybieram kolejną książkę najpierw idę na dział z książkami o modzie, albo sięgam po kolejną książkę, która ma w tytule Francja, Francuzki albo paryski, a potem oglądam resztę. W ten właśnie sposób w moim życiu pojawiły się te książki o których Ci dziś opowiem.

Ze świata mody

Na sam początek zacznę od książki „Vogue za kulisami świata mody”. Książkę napisała była redaktorka australijskiego magazynu o modzie Vogue – Kirstie Clements. Pasjonatki mody na pewno docenią tą pozycję. Podczas jej czytania niejednokrotnie opadła mi szczęka ze zdziwienia. Jest bardzo wciągająca, opowiada o wszystkim, co się dzieje w redakcjach modowych magazynów. Wiele moich wyobrażeń na ten temat została obalona, ciekawe fakty o modelkach, o światowej sławy osobach, o modnych wydarzeniach, o projektantach. Po tej książce czuję, że wiem, jak wygląda życie w takiej redakcji. Gorąco polecam, jest naprawdę świetna!

Francja <3

Mamy książkę o modzie, więc teraz kolej na książkę o Francji. „Dlatego Francuzki są takie sexy” Helena Frith Powell. Chwytliwy tytuł, bo na pewno wiele kobiet się zastanawia dlaczego. Oczywiście nie mogłam przejść obok takiej książki. Dosyć zabawna i odkrywcza książka napisana przez Angielkę, która przeprowadziła się do Francji z mężem. Owa kobieta zrobiła dochodzenie na temat francuskich kobiet i odkryła wiele ciekawych faktów. Ta książka na pewno Cię zaskoczy i rozśmieszy. Porównania Angielek i Francuzek nie mogą być nudne.

Ponadczasowy styl

Kolejna książka znów z dziedziny mody. Chociaż już dawno ją przeczytałam wciąż bardzo ciepło ją wspominam, a wiedza, którą z niej wyniosłam przydaje mi się na co dzień. Nie ukrywam, że czytam blogi modowe. Regularnie czytam bloga MakeLifeEasier i osobiście darze wielką sympatią Kasię Tusk. Gdy po raz pierwszy byłam na Warszawskich Targach książki w roku 2016, miałam przyjemność poznać Kasię Tusk osobiście. Wtedy też kupiłam jej książkę „Elementarz Stylu”. Książkę przeczytałam wciągu trzech godzin w drodze powrotnej z Warszawy do Gdańska. Bardzo mnie wciągnęła, bo jest lekka i przyjemna. Autorka opowiada o rewolucji w swojej garderoby i jak to wpłynęło na jej wygląd. Wdrożyłam te rady w moje życie i co raz mniej popełniam gafy jeśli chodzi o zakupy ubrań. Zasady dobrego stylu przydadzą się każdej kobiecie, więc gorąco polecam!

A Ty, co fajnego ostatnio czytasz?

 

Літо, сонце, холодний лимонад на пляжі, що ще треба до щасття? Можливо, якусь цікаву книгу. Ось тільки, щоб легко її читалось, щоб була смішна і добре б було, щоб з неї чогось навчитись. Чи знаю я такі книги? – Знаю!

Не знаю чи це сильно видно, але я закохана в моді і в Франції. Коли я шукаю нову книгу, насамперед, я йду на відділ з книгами про моду, або ж беру книги в яких в назві є Франція, французки, або париський, а потім вже дивлюсь решту.

Вікно в модний світ

Почну від книги про моду. Нещодавно я прочитала книгу, яку написала колишня редакторка австралійського журналу “Vogue”. Книга називається Vogue– фактор Кірсті Клементс (The Vogue Factor). Протягом читання, багато разів в мене відкривався рот з недовіри, що так буває. В цій книзі є про все, що діється в світі моди і в редакціях модних журналів. Тут прочитаєш про зірок, про моделлі, про світової слави дизайнерів, про тижні моди — одним словом просто ідеальна книга для дівчат, які обожнюють моду. Після цієї книги Ти здивуєш не одну людину цікавими фактами зі світу моди. Рекомендую!

Франція <3

Тепер прийшов час, щоб відрекомендувати книгу про Францію. Книга в перекладі називається Все, що потребуєш, щоб бути неможливо французькою (оригінальна назва це- All You Need to Be Impossibly French: A Witty Investigation into the Lives, Lusts, and Little Secrets of French Women. Автор Helena Frith Powell). На польській її назвали Тому французки такі сексі – згідна, назва дуже цікава — думаю багато жінок на цілому світі задумується чому. Тобі буде, ще більш цікаво, коли скажу, що авторка книги англічанка, яка перебралась з чоловіком жити в Францію. Авторка зробила слідство і зустрічалась з різними француженками, щоб від них дізнатись, в чому полягає їх секрет. Дуже багато цікавинок, смішних пригод і гарних порад, а до того смішні і щирі порівняння англійок з француженками. Ця книга, тобі сподобається!

Уроки стилю

Остання на сьогодні буде книга про стиль. Авторку цієї книги я зустріла особисто на Варшавській Виставці Книжок в 2016 році. Катажина Туск вже давно покорила не тільки моє серце, але і серце багатьох жінок в Польщі. Думаю, фотографії її стильних образів бачить не тільки Польща,але і решта світу. Її книга називається „Elementarz Stylu”, в перекладі на укр. азбука стилю. Книга ця є на польській мові, але якщо для Тебе це не проблема, то обовязково її прочитай. Особисто вона мені допомогла знайти рівновагу в одязі, щоб виглядати елегантно і прикувати погляди інших. Елегантність- це поміркованість і якість, і цього можна і потрібно навчитись. Цю книгу дуже легко читається, вона приємна і корисна.

На жаль я не знаю чи ці книги є перекладені на українську чи хоча на російську мову, тому якщо вмієш польську, думаю це буде хороша література, щоб почитати і покращити її знання, бо вони легко написані.

А Ти, яку книгу рекомендуєш мені прочитати?
Можливо, якусь гарну українську книгу?
Continue Reading

Nowy dom – Poznań / Новий дім – Познань

Cudownie – GPS znów mnie oszukał – krzyknęłam w myślach, gdy po raz piąty zgubiłam się w ciągu dnia. Najpierw miałam skręcić w nieistniejący zakręt, a potem już wszystko poszło nie tak. Zamiast tego, żeby iść 20 minut szłam 45. Największym sukcesem było jednak, to że w ogóle dotarłam. Ledwie żywa, ale szczęśliwa znalazłam w zasięgu oka znajomą mi lodziarnię i uczciłam koniec mojej drogi krzyżowej dwoma gałkami lodów.

Gdy rano wychodziłam z domu, byłam całkiem pozytywnie nastawiona. Nowe miasto, tyle pięknych miejsc jest do odkrycia, tyle nowych przygód przede mną. Niestety, moja orientacja w terenie nigdy nie była dobra. W Trójmieście na tyle się zadomowiłam, że zdążyłam o tym zapomnieć.

W takim klimacie minął mi pierwszy miesiąc pobytu w Poznaniu. Dziś dumnie mogę powiedzieć, że umiem trafić do centrum, na dworzec i jeszcze do kilku strategicznych miejsc. GPS zawiódł moje oczekiwania, więc przestałam go używać do spacerów. Wolę narzekać na siebie niż na GPS, jak się zgubię 😉 .

Decyzję o opuszczeniu Trójmiasta podjęłam dość łatwo. Nie było wielkiego rozmyślania, bo w głębi serca marzyłam o zmianie miejsca. Zmiany, zawsze wychodzą na dobre.

W ciągu miesiąca poznałam już trochę miasto i chcę z Tobą się podzielić moimi świeżymi spostrzeżeniami:

  • Po pierwsze, bardzo podoba mi się to, że w całym mieście jest bardzo rozbudowana sieć wypożyczania rowerów miejskich – Nextbike. Ze względu na ilość bagaży nie wzieliśmy ze sobą od razu swoich rowerów. Byłam strasznie zmartwiona tym faktem, bo kocham jeździć rowerem. Bardzo się ucieszyłam, gdy zobaczyłam stacje z rowerami miejskimi i od razu musiałam poznać jak działają.

System działa następująco:

  1. Rejestrujesz się na stronie nextbike i wpłacasz na swoje konto minimalnie 10 złotych.
  2. Dostajesz sms-a z hasłem do konta. Warto zostawić sobie tego smsa, albo zapamiętać hasło, bo przyda Ci się za każdym razem, gdy będziesz chciał wypożyczyć rower za pomocą ekranu przy stacji.
  3. Zgrywasz aplikację Nextbike na telefon (chociaż nie jest to konieczne). Aplikacja daje Ci możliwość szybszego wypożyczenia roweru na stacji.
  4. W całym mieście masz mnóstwo stacji na świeżym powietrzu i na każdej z nich możesz wypożyczyć rower.
  5. Wypożyczyć rower możesz na dwa sposoby: 1)za pomocą ekranu przy wypożyczalni – klikasz w ikonkę „wypożycz rower”, wpisujesz swój numer telefonu, hasło i numer roweru, który chcesz wypożyczyć (numer roweru jest podany na każdym rowerze z tyłu przy bagażniku)2) za pomocą aplikacji – wciskasz na telefonie „wypożycz rower” i skanujesz kod kreskowy roweru(znajduje się również przy bagażniku), który chcesz wziąć.
  6. Gdy usłyszysz piknięcie i dźwięk odblokowania roweru, trzeba podejść do przedniego koła i pociągnąć rower w swoją stronę. Voila!
  7. Żeby oddać rower, musisz zostawić go na jednej ze stacji ( możesz zawsze wcześniej zobaczyć sobie na mapce, gdzie są kolejne stacje), zapewniam, jest ich naprawdę wiele, więc na swojej drodze na pewno zobaczysz nie jedną. Rower należy wstawić w puste miejsce i docisnąć przy zapięciu z przodu. Znów, usłyszysz dźwięk zamka i piknięcie, jak przy wypożyczeniu. Jeśli wszystkie miejsca są zajęte rowerami, trzeba przypiąć rower za pomocą zapięcia, które masz na rowerze. Trzeba w tym celu uzyskać kod do zapięcia z ekranu na stacji z rowerami, a następnie przypiąć rower i za pomocą tego kodu zablokować zamek.
  8. Za każdym razem pierwsze 20 minut jazdy jest za darmo. Jedyne, co musisz pamiętać, to to, że żeby Twoje konto było aktywne = móc wypożyczać rower, trzeba zawsze mieć na nim min. 10 zł.
  • Po drugie piękne miejsca w Poznaniu nie ograniczają się jedynie do Starego Rynku. Wystarczy wejść w jedną z bocznych uliczek i zobaczysz, że jest wiele fajnych miejsc dookoła. Osobiście, najbardziej mi się podoba Plac Wolności, Teatr i park naprzeciwko teatru, okolice zamku, ulica Gołębia wraz z Farą Poznańską.
  • Bardzo podoba mi się to, że jest tak wiele pięknych i zadbanych parków na terenie całego miasta. Najpiękniejszy według mnie to . Jest wręcz ogromny. W nim znajdziesz miejsce na zabawę, na sport, na opalanie się, piknik. Cudowne miejsce! Polecam również wejść do parku Wilsona, jest bardzo klimatyczny i jest w nim palmiarnia. Oprócz typowych parków jest jeszcze stare zoo. Wejście jest darmowe w środku znajdziesz klimatyczne alejki oraz garstkę zwierząt. Między innymi zobaczysz tam czarne łabędzie, surykatki, lemury, alpaki. Dokładny spis atrakcji znajdziesz tutaj.
  • Jest dużo jezior w samym mieście i w okolicy. Malta, jest ogromnym zbiornikiem, na terenie, którego jest i aquapark, spa, termy, wyciągi narciarskie, na samym zbiorniku odbywają się zawody wioślarskie oraz można nauczyć się wakeboadu. Oprócz Malty jest jeszcze jezioro Rusałka, które otoczone jest lasem. Przy Rusałce jest strzeżona plaża, miejsce do zabaw, ścieżki rowerowe. Niedaleko Poznania znajduje się piękne wielkie jezioro Kierskie. Żaglówki, kajaki, rowery wodne, duże i kameralne plaże, cudowny pomost, szlaki rowerowe i las – i to wszystko w jednym miejscu – istny raj!
  • W poprzedni weekend pojechaliśmy rowerami zobaczyć wyścigi samochodowe. W Poznaniu jest jedyny w Polsce prawdziwy tor wyścigowy!
  • W okresie letnim w Poznaniu bezpłatnie zobaczysz kino pod chmurką, posłuchasz koncertu, poleżysz na leżaczku, poćwiczysz jogę, poćwiczysz fitness i to w kilku miejscach. Osobiście polecam odwiedzić park im. Dąbrowskiego oraz dziedziniec centrum handlowego Starego Browaru. Tam często bywam i naprawdę polecam.
  • Poznań jest słynny z pysznych lodów. Informacja sprawdzona przez niezależnego eksperta 😉 Nie zdążyłam jeszcze wypróbować wszystkich lodów w Poznaniu, ale na razie mam dwa ulubione miejsca : Lodziarnia Kolorowa oraz Pączek w maśle.
  • Uważam, że w Poznaniu jest naprawdę dużo hipsterów. Od razu bardzo rzuciło mi się to w oczy, bo lubię obserwować ciekawe i kolorowe osoby.
  • Poznań jest bardzo nowoczesnym miastem, odnoszę wrażenie, że bliżej mu do Berlina niż do innych polskich miast.Chociaż bywa czasem, że zatęskni mi się za morzem, za koleżankami i kolegami, za ulubioną lodziarnią i ulicą Mariacką, cieszę się że jestem w takim pięknym miejscu i kocham odkrywać jego uroki. Poznań mnie zauroczył i myślę, że to najlepszy fundament do nowego domu <3

    Чудово! – крикнула я в думках, коли знову загубилась. Цього дня це вже вп’яте. День почала я з чудового настрою, адже я в новому місті і стільки цікавих куточків тут на мене чекає. Вирішила подивитись місто і щоб не загубитись, я включила GPS, ось тільки ми з ним зовсім не полюбились. Спочатку він мені казав звернути в бічну вулицю, а ніякої бічної вулиці й близько не було, а потім вже все пішло не так. Ось тому, замість 20 хвилин, я йшла 45. Коли дійшла на місце і побачила знайому будку з морозивом, треба було це відсвяткувати.

    Ось так пройшов мій перший місяць в Познані. За місяць я навчилась, як дійти в центр міста, на вокзал і в декілька гарних парків.

    Рішення, щоб перебратись жити в Познань, я прийняла дуже швидко. Хоча в Гданську мені жилось добре, я вже від якогось часу хотіла щось змінити. Зміни, вони завжди добрі.

    За цей місяць в мене вже склалось перше враження про Познань і сьогодні я Тобі про це розповім.

    • Мені дуже подобається, що в Познані є прокат міських велосипедів. Прокат цей дуже зручний і не дорогий. Коли ми перебирались сюди, через велику кількість речей ми не могли відразу взяти з собою своїх велосипедів. Мені було сумно, бо я обожнюю кататись на велику. Вже в перший день, коли я побачила міські велосипеди я вирішила дізнатись, як вони працюють. А працює це так:

    1. Спочатку треба зареєструватись на сайті nextbike і на там треба поповнити свій рахунок на мінімально 10 злотих.

    2. При реєстрації отримаєш смс з Твоїм паролем. Збережи це повідомлення, або запиши собі десь пароль, бо він буде Тобі портібний, коли захочеш взяти міський велик на прокат.

    3. Тепер треба скачати додаток nextbike на свій телефон — це не обов’язково, але з нею швидче візьмеш велосипед на прокат.

    4. Є два варіанти, щоб взяти велик на прокат: 1)можна підійти до екрану біля прокату натиснути „wypożycz rower” потім вписуєш свій номер телефону, який Ти подавав при реєстрації і пароль, який Ти отримав смскою, додатково треба вписати номер велосипеду, який Ти хочеш взяти. Номер, знаходиться на багажнику заднього колеса.– другий спосіб більш простий 2)відкриваєш пропозицію на своєму смартфоні нажимаєш „wypożycz rower” і наїжджаєш своєю камерою на штрихкод на велосипеді, який хочеш взяти. Штрихкод є на багажнику, коло номеру велосипеду.
    5. Тепер Ти почуєш пікнення і відблокування замка при велосипеді. Підійди до переднього колеса і підтяни велик в протилежну сторону від замка. Ось і все- можеш їхати!
    6. Повернути велосипед можна в кожному такому прокаті на території Познаня. Таких прокатів багато, але, якщо хочеш бути впевненим, що там де Ти їдеш він також є, можеш перевірити або на сайті або в пропозиції на телефоні карту з велопрокатами. Приїхавши до прокату потрібно втиснути велосипед в вільний замок і тепер Ти почуєш пікнення і заблокування замка- звучить так само, як спочатку. Ось і все.
    7. Варто запам ятати, що винайняти велосипед можна тільки тоді, коли в Тебе на рахунку nextbike не менше 10 злотих. Перші 20 хвилин їзди за кожним разом безплатні.
    • В Познані дуже багато гарної архітектури і я тут не говорю тільки про площу ринок. Окрім ринку тут дуже багато чудових будинків і чарівних вулиць. Мої улюблені місця — це Plac Wolności, театр і парк коло нього, замок і площа коло замку, вулиця Gołębia, де знаходиться Fara Poznańska.

    • Познань дуже зелене місто, тут багато гарних парків. Мені найбільше подобається парк Цитаделя і парк Вільсона. Цитаделя чудова для активного відпочинку і пікніків з родиною чи друзями — там так багато простіру, є спеціальні місця для спорту і для дітей. Парк Вільсона є дуже романтичним, а ще в ньому є пальмярня. Старий зоопарк, також чудове місце для відпочинку. Тут безплатно можна погуляти і подивитись на звірів.

    • Тут багато озер. Дуже відоме штучне озеро Мальта — де є і аквапарк, спа, термальні води, спуск для лижників, тут проводять змагання з каякінгу, можна навчитись wakeboad. Одним словом дуже круто! Гарне озеро Русалка — воно серед лісу, тут є і поляни і пляжі, щоб відпочити. Неподалік від Познаня є чудове величезне озеро Кєрське — можна на водяних велосипедах покататись, на човники подивитись, вода чиста, а довкола ліс.

    • В минулі вихідні ми побували на автогонках. В Познані є єдиний в Польщі автоклуб, де є справжні дороги для перегонок.

    • Влітку в цьому місті можна безплатно позайматись йогою, фітнесом, подивитись фільм, послухати концерт і це все на свіжому повітрі. Я рекомендую побувати в парку Домбровського і на подвір’ї торгового центру Старий Бровар. Я там часто буваю.

    • В Познані дуже багато смачного морозива. Я ще не встигла всюди спробувати, за те поки, що в мене є два улюблені місця – Lodziarnia Kolorowa і Pączek w maśle.

    • Я зауважила, що в Познані дуже багато хіпстерів. Вони тут на кожному кроці. Мені це подобається, бо я люблю дивитись на яскравих людей.

    • Як на мене Познань дуже сучасний, йому ближче до Берліна ніж до інших польських міст.

      Я щаслива, що ми сюди переїхали, і хоча, деколи я скучаю за морем, за моїми друзями, за улюбленою вулицею Маріацькою, я впевнена, що ці зміни принесуть багато доброго. Мені тут подобається і я знаю,що це добрий початок для нового дому <3

 

Continue Reading