Niezwykły film/ Не просто фільм

Dwa tygodni temu obejrzałam film, który mnie poruszył na tyle, że chciałabym z wami się nim podzielić. Minęło już tyle czasu, a za każdym razem, gdy o nim pomyślę, wyciągam nowe ciekawe wnioski. Takich filmów w ostatnich latach powstaje naprawdę niewiele.

Zaskoczę was tym, że wcale nie jest to najnowszy film. Jest on z lat dziewięćdziesiątych. Nic dziwnego, że wtedy nie miałam okazji go oglądać, zapewne jak większość z was.

Zazwyczaj wolę oglądać komedie, najlepiej romantyczne. Film przeważnie traktuję jako rozrywkę, środek relaksu i do wyłączenia myślenia. Gdy mam ochotę obejrzeć coś bardziej treściwego- decyduje się na dramat. Moją empatia nie pozwala mi na to zbyt często. Nigdy  nie żałuję, gdy film który obejrzałam, mnie zasmuci i przy tym da dużo do myślenia. Tak było z „My life”.

„My life”-  powstał w USA w 1993 roku. Powodem, dla którego zdecydowałam się go obejrzeć była obsada. Główne role  zagrali Nicole Kidman oraz Michael Keaton.

Film opowiada bardzo smutną historię. Jest młode małżeństwo, które oczekuje przyjścia dziecka. Mąż walczy z rakiem, wiedząc, że nie zostało mu dużo życia. Żona czeka na przyjście dziecka, ale jest w tym sama. Jest to film o męskich uczuciach, które są starannie chowane przed najbliższymi. O strachu. O nadziei. O walce. O miłości do kobiety, dziecka i rodziców. Ta historia nie zamyka się jedynie na życiu tego małżeństwa, wracamy z bohaterem do jego domu rodzinnego, gdzie on nie pojawiał się od kilku lat. Niedopowiedziane słowa, niespełnione oczekiwania, błędne wnioski- te słowa określają relacje bohatera z rodzicami i bratem.

Ciekawostką w tym całym emocjonalnym kotle dla mnie był fragment wesela. Wyobraźcie sobie, że w tym filmie pojawiają się ukraińskie tradycje, taniec ludowy oraz wesele w cerkwi. Mnie ten fragment szczególnie zachwycił tym, że to było bardzo prawdziwe.

Wyciągnęłam z tego filmu wiele wniosków, nawiązałam trochę do moich relacji z bliskimi. Ten film pozwolił mi zrozumieć, że bycie rodziną nie oznacza bycie identycznymi ludźmi. Często nie rozumiemy zachowań bliskich, i niepotrzebnie analizujemy je w głowie, wyciągając błędne wnioski. Najlepszą receptą na utrzymanie dobrych relacji, jest bycie otwartym, umieć słuchać, wybaczać i kierować się w swoim zachowaniu miłością do drugiej osoby.

Które filmy zrobiły na Tobie wrażenie? Napisz proszę w komentarzu- chętnie obejrzę coś wartościowego.

my-life-film

Два тижні тому назад, я дивилась фільм, який мене на стільки вразив, що я хочу з Вами ним поділитись. Вже стільки часу пройшло, а в мене за кожним разом, як його згадаю, насовуються нові думки. Такі фільми в останніх роках- це рідкість.

Я Тебе мабудь здивую, тим, що цей фільм зовсім не новий. Він з дев’яностих. Нічого дивного, що я його тоді не бачила, так, як мабудь і більшість вас.

Переважно я дивлюсь комедії, або романтичні комедії. Фільм для мене- це відпочинок і можливість виключення думок. Коли я хочу подивитись, щось більш суттєвого – я дивлюсь драми. Моя емпатія не позволяє мені дивитись їх за часто. Проте я ніколи не жалкую, коли фільм навіє на мене сум і роздуми. Так на мене подіяв фільм „Моє життя” ( „ My life” ).

Фільм „Моє життя”- вийшов в 1993 році в США. Спочатку я хотіла його подивитись, тому, що там в головних ролях Ніколь Кідман і Майкел Кітон.

Фільм розказує сумну історію молодого подружжя. Вони чекають на поповнення в сім’ї,  але в цей же час, боряться за життя, онкохворого чоловіка. Хоча чоловік весь час з ними, але так насправді його дружина залишається сама з вагітністю. Цей фільм про страх. Про надію і боротьбу. Про любов до жінки, дитини  і батьків. Це не тільки історія про життя цієї молодої сім ї – в ньому ми повертаємось до рідного дому героя і бачимо відносини з його батьками. Наш герой не був у батьків вже декілька років- тому що в ньому до них багато жалю. Не сказані слова, не виповнені надії і помилкові висновки- цими словами я б назвала відносини героя з батьками.

Серед тих всіх емоцій, здивував мене фрагмент весілля. Уявіть собі, що в цьому фільмі появилось українське весілля, з традиціями, гопаком і церемонією в церкві. І знаєте, що було для мене дивовижним, те, що все було дійсно, як у нас.

В мене багато висновків після перегляду цього фільму. Ці висновки я  перенесла, на мої відносини з рідними. Цей фільм дав мені зрозуміти, що те, що ми родина- не означає, що ми однакові. Часто ми не розуміємо того, що вони роблять і пробуємо це собі пояснити по своєму. Деколи наші висновки не мають нічого спільного з дійсністю. Найкращим способом на вдалі стосунки з рідними- це не оцінювати, вміти слухати, вибачати і все робити з любов’ю.

Які фільми Тобі сподобались? Напиши мені в коментарях- я б охоче  подивилась, щось суттєвого.

You may also like

4 komentarze

  1. u mnie od ponad roku w kategorii ‚poruszający film’ króluje „BIG LOVE”. Jest to polski film (o dziwo) o młodych ludziach, zakochanych w sobie na zabój.
    Zdaje sobie sprawę, że nie każdemu spodoba się ten film ale jeśli nie widziałaś to warto zobaczyć 😉

  2. Tanczac w ciemnosciach Von Tiera. Ogladalam go wiele lat temu a do dziso nim mysle od czasu do czasu. Co u mnie jest wyznacznikiem tego ze poruszyl mni film do zywego.

Dodaj komentarz

Twój adres email nie zostanie opublikowany. Pola, których wypełnienie jest wymagane, są oznaczone symbolem *