Części ciała w języku ukraińskim / Частини тіла польською

Polskie nazewnictwo oczami obcokrajowca

Piękne lato, zamienia się w złocistą jesień, ta pora zawsze mi przynosi wspomnienia ze szkolnych lat.  Szkolne wspomnienia mogę podzielić na dwa zupełnie odmienne okresy. Ulubioną szkołę w rodzinnym Borysławiu, oraz szkołę w Polsce, która dała mi nieźle w kość. Po przyjeździe do Polski, czekało mnie dużo pracy, żeby opanować wszystkie przedmioty w obcym języku. Nie miałam czasu ani na nastolatkowy bunt ani na imprezy, bo całymi dniami się uczyłam. Nie spotkało się to z uznaniem, wśród moich nowych kolegów i koleżanek z klasy, więc było mi podwójnie ciężko. Gdyby ktoś się mnie zapytał, który przedmiot był dla mnie największą zmorą w szkole – bez wahania odpowiedziałabym biologia. Najbardziej mi się nie podobało w niej to, że musiałam tyle godzin poświęcić na uczenie się różnych terminów, które zupełnie mi nic nie mówiły.

Ucząc się języka polskiego, od razu rzuca się w oczy to, że Polacy mają na wszystko swoje nazwy. Gdy wszyscy na świecie mówią football – Polacy mówią piłka nożna, na volleyball – siatkówka, na Italię – Włochy, na oxygen -tlen i takich nazw w języku polskim nie brakuję.  Właśnie dlatego lekcje biologii i chemii w Polsce okazały się dla mnie nie lada wyzwaniem. Musiałam się na dobry początek nauczyć się na nowo nazw pierwiastków chemicznych, ale to było nic w porównaniu do całej biologii. Z chemią pożegnałam się dopiero po studiach, za to z anatomią człowieka nigdy się nie da zupełnie rozstać. Właśnie stąd powstał pomysł na dzisiejszy wpis. Ukraińskie i polskie terminy, dotyczące budowy człowieka, znacząco się różnią od siebie, więc jestem pewna, że oprócz nauki, będzie to dla was dobra zabawa.

Części ciała po ukraińsku

PolskiUkraińskiWymowa
Człowiekлюдинаliudyna
głowaголоваholowa
szyjaшияszyja
kręgosłupхребетchrebet
karkшияszyja (tak samo jak się mówi na szyję)
tułówкорпусkorpus
rękaрукаruka
nadgarstekзап'ястяzapjastia
palceпальціpalci
łokiećлікотьlikot'
ramięплечеplecze
paznokiećніготьnihot'
nogaногаnoha
stopaстопаstopa
kolanoколіноkolino
łydkaгомілкаhomilka
udoстегноstehno
plecyспинаspyna
biodroбедроbedro
brzuchживітżywit
barkплечовий суглобpleczowyj syhlob
pośladkiсідниціsidnyci
piersiгрудиhrudy

Części twarzy po ukraińsku

PolskiUkraińskiWymowa
Twarzлице / обличчяlyce / oblyczczia
uchoвухоwucho
nosнісnis
okoокоoko
ustaгубиhuby
rzęsyвіїwiji
brwiбровиbrowy
policzkiщокиszczoky
włosyволоссяwolossia
brodaбородаboroda
zębyзубиzuby
językязикjazyk
wąsyвусаwusa

 

****

Чудове літо, замінюється в золоту осінь. Ця пора мені завжди приносить спогади про шкільні роки. Мої спогади зі школи можна поділити на два зовсім різні періоди. Улюблена школа з рідного Борислава і школа в Польщі, яка для мене була великим випробуванням. Після приїзду в Польщу, мені прийшлось  багато вчитись, щоб освоїти предмети польською мовою. В мене не було часу на бунтівний період, на дискотеки – я весь час вчилась. Моїм новим однокласникам це не дуже подобалось, тому мені було подвійно тяжко.  Коли б мене запитали, який предмет в школі був для мене найбільшим випробуванням , я б без вагань відповіла, що біологія. Найбільш мені в ній не подобалось те, що я дуже багато годин присвятила, щоб вчити назви, які мені нічого не говорили.

Вивчаючи польську мову, відразу кидається в очі, що у поляків на все свої назви. У всіх футбол – в них пілка ножна, волейбол – сяткувка, Італія – Влохи, оксиген – тлен. Одним словом, в Польщі таких назв багато. Саме тому ці уроки біології і хімії для мене були великим випробуванням. З самого початку, мені прийшлось по новому вивчити Таблицю Мєндєлєєва, хоча в порівнянні з цілою горою біологічних термінів – це було легко. З хімією я попрощалась після інституту, проте з анатомією мабуть ми всі ніколи не розстанемось. Звідси і взялась моя ідея на сьогоднішню тему.

Частини тіла польською зовсім інакше називаються ніж українською, тому я впевнена, що ці слова не тільки вам пригодяться, але й навчання буде цікавим.

 

Частини тіла польською

УкраїнськаПольськаВимова
Людинасzłowiekчловєк
головаgłowaґлова
шияszyjaшия
хребетkręgosłupкреуґослуп
шия - задня частинаkarkкарк
корпусtułówтулув
рукаrękaреука
зап'ястяnadgarstekнадґарстек
пальціpalceпальце
лікотьłokiećлокєць
плечеramięрамєу
ніготьpaznokiećпазнокєць
ногаnogaноґа
стопаstopaстопа
коліноkolanoколано
гомілкаłydkaлидка
стегноudoудо
спинаplecyплєци
бедрabiodraбіодра
живітbrzuchбжух
плечовий суглобbarkбарк
сідниціpośladkiпосьладкі
грудиpiersiпєрсі

Частини обличчя польською

УкраїнськаПольськаВимова
Лице / обличчяtwarzтваж
вухоuchoухо
нісnosнос
окоokoоко
губиustaуста
віїrzęsyжеуси
бровиbrwiбрві
щокиpoliczkiполічкі
волоссяwłosyвлоси
бородаbrodaброда
зубиzębyзеуби
язикjęzykєузик
вусаwąsyвоуси
Continue Reading

Czas na zmiany / Час на зміни

Moje początki w Polsce

W tym roku minęło 13 lat odkąd zamieszkałam w Polsce. Pierwsze 4 lata były dla mnie wielkim wyzwaniem. Przez ten czas musiałam się wielu rzeczy nauczyć w szybkim czasie. Chociaż znałam język polski, kiedy tu zamieszkałam, wciąż nie był on na tyle dobrym, aby z biegu móc uczyć się wśród tutejszych rówieśników. Trzeba było wiele nadgonić oraz wykazać się dobrymi wynikami w szkole. Te lata nauczyły mnie wiele. Najtrudniejszą lekcją, którą musiałam przejść była wytrwałość. Wytrwałość w szkole, w zupełnie nowym środowisku, w trakcie starania się o przyjęcie mnie na studia, wyrabiania przeróżnych dokumentów, żeby móc zostać w Polsce. Być może teraz zabrzmię, jak starsza pani, ale muszę powiedzieć, że w 2005 roku naprawdę było o wiele trudniej zostać w Polsce dla Ukraińca. Z jednej strony zazdroszczę dzisiejszej młodzieży, która przyjeżdża z Ukrainy na studia, bo ja nie miałam tak lekko. Z drugiej strony nie byłabym teraz tym, kim jestem, gdybym wtedy nie przeszła takiej lekcji życia.

M jak marzenia

Na studiach marzyłam o tym, żeby w końcu mieć stabilne życie. Mieszkanie, dobrą pracę, przyjaciół na miejscu, polskie obywatelstwo oraz możliwość podróżowania. Skończyłam studia i te marzenia się spełniły. Miałam mieszkanie, w którym czułam się jak w domu, dobrą pracę, w której zawarłam nowe przyjaźnie, dostałam polskie obywatelstwo i mogłam podróżować kilka razy do roku. Byłam szczęśliwa!

Do odważnych świat należy

W pewnym momencie zaczęłam czuć niedosyt. Wiele rówieśników w tym czasie zakładało rodzinę, a ja czułam, że czas na zmiany i nowe osiągnięcia. Gdy pewnego dnia nadarzyła mi się okazja przeprowadzki do Poznania, nie wahałam się zbyt długo. Stwierdziłam, że jest to świetna okazja, żeby zacząć nowy rozdział w moim życiu. Zdecydowałam się i w lipcu przeprowadziłam się do Poznania. O moich pierwszych wrażeniach przeczytasz tutaj.

Nowa wymarzona praca

W Poznaniu szukałam pracy w zupełnie innym zawodzie niż wykonywałam dotychczas. Zaryzykowałam, ale wiedziałam, że dalej nie mogę się oszukiwać i wykonywać mało kreatywną pracę. Chciałam pracować w branży mody. Pewnego dnia zupełnie niespodziewanie dostałam taką pracę. Byłam w siódmym niebie od szczęścia. Mogłam współpracować z polskimi projektantami, jeździć do Paryża – wszystko zapowiadało się idealnie. Niestety po dosyć krótkim czasie, zdałam sobie sprawę z tego, że ta praca wykańcza mnie psychicznie. Ze stresu zaczęły mi wypadać włosy, boleć plecy, a każdy kolejny dzień przynosił nowe rozczarowania. Chyba zrezygnowanie z niej, było jedną z najszybszych decyzji w moim życiu. Po raz pierwszy wtedy, powiedziałam komuś, bez owijania w bawełnę, że źle traktuje ludzi. Byłam strasznie rozczarowana. Czasem wracam do tego momentu i myślę, a co gdyby, jeszcze chwilę tam popracować. Może bym się przyzwyczaiła. Za chwilę przypominam sobie ten stres, którego tam doświadczałam i wiem, że postąpiłam słusznie.

Czas na nowe wyzwania

Całkiem niedługo po tym znów nadarzyła mi się okazja przeprowadzki. W Poznaniu mieszkałam trochę ponad pół roku i chociaż podobało mi się tam, znów nie miałam problemu ze zmianą miejsca. Tym razem zmiana była bardziej ekscytująca. Przeprowadziłam się do Berlina! Czuję się tu bardzo dobrze. Berlin jest zupełnie inny niż wszystkie dotychczasowe miejsca, w których mieszkałam. Panuje tu atmosfera wolności i kreatywności. O moim pierwszym wrażeniu o Berlinie przeczytasz tutaj. Bycie nową w mieście jest bardzo wymagające, szczególnie jeśli wszyscy mówią w innym języku, ale też bardzo ciekawe. Wiele wyzwań przede mną, ale ja lubię wyzwania, bo wtedy czuję, że żyję! Łączę z tym miastem wiele nadziei i planów, więc trzymajcie mocno kciuki, aby wszystko poszło według moich myśli 😉

*************

Мої перші кроки в Польщі

В цьому році минув мій 13 рік в Польщі. Перші 4 роки були для мене надзвичайно складними. Хоча, я знала польську мову, коли сюди переїхала, багато чого треба було навчитись на місці. Тут на мене чекала нова школа, в якій все було на польській. Треба було наздогнати шкільну програму, вжитись в новий колектив, а крім того, добре вчитись. Потім прийшло незалежне тестування, поступання в університет, багато справ з документами, щоб могти тут залишитись. В 2005 році, коли я приїхала в Польщу, було зовсім інакше ніж тепер. Тоді ще не було карт поляка і ніхто й не думав помагати українцям, які хотіли тут жити. Щиро кажучи, я вам заздрю, що тепер все на багато простіше. З другої сторони, я б не була такою, якою, я є, якби не всі ці випробування. 

Мрії

Навчаючись в університеті, я мріяла про те, щоб кінець-кінцями мати стабільне життя. Квартира, друзі на місці, хороша робота, можливість подорожувати і польське громадянство. Я закінчила університет і всі ці мрії збулись. В мене була квартира, в якій я почувалась, як вдома, стабільна і хороша робота, в якій я знайшла нових друзів, я отримала польське громадянство і подорожувала декілька разів до року. Я була щаслива! 

Відважним світ належиться

Невдовзі, мені почало чогось нехватати. Прийшов такий момент, в якому багато моїх ровесників створювало сім’ю, а я відчувала потребу змін і нових досягнень. Зовсім скоро, в мене появилась можливість перебратись з Гданська в Познань. Я вирішила, що переїзд – це чудова можливість, щоб почати нову сторінку мого життя. В липні я переїхала жити в Познань. Про мій переїзд прочитаєш тут.

Робота мрії

В Познані я вирішила йти за голосом серця і знайти роботу по душі. Я завжди мріяла працювати в сфері моди. Зовсім несподівано, я знайшла саме таку роботу. Я була на десятому небі від щастя! На новій роботі я могла працювати з польськими дизайнерами моди і їздити в Париж. Не робота, а просто мрія! На жаль, зовсім скоро виявилось, що цей рай всередині нагадує пекло. Від стресу в мене почало випадати волосся, боліти спина, а кожен день приносив нові розчарування. Саме тоді, я прийняла, одне з моїх найшвидчих рішень в житті – я звільнилась! Перший раз, я сказала комусь просто в очі, що так не можна себе поводити з підвладними. Я була дуже розчарована. Деколи, я повертаюсь думками до цієї роботи і задумуюсь, щоб було, якби я там довше попрацювала. Потім пригадую цю страшну атмосферу і знаю, що поступила правильно.

Знову зміни

Цілком невдовзі в мене знову появилась можливість переїзду. Я жила в Познані трошки більше ніж пів року і хоча він мені подобався, я вирішила, що час на наступні зміни. Цим разом, вони були більш радикальнми – я переїхала жити в Берлін! Початки в нових місцях завжди дуже цікаві і вимогливі, особливо, коли всі говорять іншою мовою. Мені тут комфортно і я щаслива, що я тут. Берлін особливе місто, тут повітря пахне свободою і мистецтвом. Про мої перші враження про Берлін прочитаєш тут. З цим містом в мене пов’язано багато надій і планів – тримайте міцно кулаки, щоб все збулось! 🙂

Continue Reading