Dzień Niepodległości Ukrainy/ День Незалежності України

Спогади з дитячих років

Сьогодні День Незалежності України. В дитинстві це свято для мене завжди було такою великою подією. На вулицях міста повсюди були прапори. Цілий день в центрі міста лунала музика. Люди веселились. Кожного року я брала участь в конкурсі малюнків на асфальті, в якому можна було виграти аж 10 гривень. В місцевому парку пахнуло шашликами і алкоголем. Вечором починався концерт, якоїсь мало знаної зірки, а після нього всіма очікуваний салют. Протягом цілого дня по телевізорі показували парад з Києва, зверненя президента, святкування в столиці. Мене малу дівчинку чомусь це так радувало і водночас зворушувало. Завжди мріяла побувати в цей день в Києві, щоб все побачити на власні очі.

Дорослий погляд на День Незалежності

Від цього часу багато змінилось в моєму житті. Я виросла, проте ніколи не була на Дні Незалежності в столиці. Досі задумуюсь, як весело, мабуть, святкувати в Києві. Думаю, в моєму родинному Бориславі небагато змінилось і всі святкують, так як колись. Радість дітей і дорослих з приводу свята, така ж як і була. Проте за ці всі роки моє ставлення до цього свята змінилось. В останніх роках, 24 серпня для мене є днем роздумів про мою країну. Я не спостерігаю за святом по телебаченні і мені зовсім не хочеться його святкувати. Навпаки, мені сумно. Сумно, що війна, сумно, що все більше і більше українців змушені покидати країну. Сумно, що я не бачу, щоб Україна йшла вперед. Ми весь час стоїмо на місці, коли інші країни Європи розвиваються. І можливо, є сфери в яких щось покращилось – живучи за кордоном я цього не знаю. Проте повертаючись додому, я не помічаю покращення стандарту життя.

Я не пишу цього, щоб вам зіпсувати настрій, чи сказати, що за кордоном краще. Я пишу, щоб поділитись тим, що сьогодні в моєму серці. Я сумую, за Україною, я дуже люблю її і мені щиро хочеться, щоб життя в ній було кращим. Хочеться, радіти за її успіхи, можливо бути однією з тих осіб, які будуть мати свій вклад в її розвиток.

Побажання для України

Моя рідна Україно, я бажаю тобі, щоб ти йшла вперед, незважаючи на всі перешкоди. Миру, щоб війна закінчилась і країна почала жити по новому. Мудрої влади, яка зуміє використати багатство наших земель і працьовитість людей на користь країни. І незалежності, такої про яку ми так давно мріємо!

***

Wspomnienia z dzieciństwa

Dziś Dzień Niepodległości Ukrainy. W dzieciństwie to święto zawsze było dla mnie wielkim wydarzeniem. Na ulicach miast powiewały na wietrze flagi. W centrum miasta przez cały dzień brzmiała muzyka. Ludzie bawili się. Każdego roku w ten dzień brałam udział w konkursie rysunków kredą na chodniku, w którym można było wygrać całe 10 hrywien. W parku miejskim w powietrzu unosił się zapach szaszłyków i alkoholu. Wieczorem zawsze był koncert, jakiejś mało znanej gwiazdy, po którym był wyczekany przez wszystkich, pokaz sztucznych ogni. W przeciągu całego dnia w telewizji można było obejrzeć paradę, przemówienie prezydenta oraz świętowanie w stolicy. Mnie, małą dziewczynkę zawsze to bardzo cieszyło i jednocześnie wzruszało. Marzyłam wtedy, aby zobaczyć świętowanie w Kijowie na własne oczy.

Dorosłe spojrzenie na Dzień Niepodległości

Wiele się zmieniło od tamtego czasu w moim życiu.  Pomimo upływu czasu, nie spełniłam swojego dziecięcego marzenia o obchodzeniu Dnia Niepodległości w Kijowie. Do dziś, myślę, że takie świętowanie w stolicy, musi być naprawdę fajne. W moim rodzinnym Borysławiu, zapewne obchody Dnia Niepodległości niewiele się zmieniły. Jednak, mój stosunek do tego święta znacząco się zmienił. W ostatnich latach 24 sierpień jest dla mnie dniem refleksji nad losem mojego kraju. Ja nie oglądam relacji z tego dnia w telewizji i wcale nie mam ochoty go świętować. Odwrotnie – jest mi bardzo smutno. Smutno z tego powodu, że jest wojna, smutno, bo coraz więcej Ukraińców jest zmuszona do „ucieczki” za granicę. Smutno, bo nie widzę, aby kraj robił jakieś postępy. Stoimy w miejscu, wtenczas, gdy reszta Europy rozwija się. Możliwe, że są jakieś dziedziny, w których Ukraina zrobiła postęp – nie wiem, bo mieszkam za granicą. Jednak, za każdym razem, gdy wracam do domu nie zauważam poprawy warunków życia – wręcz odwrotnie…

Nie mówię, o tym, aby popsuć komuś humor, czy powiedzieć, że życie za granicą jest lepsze. Chcę po prostu podzielić się tym, co mi dziś leży na sercu. Tęsknię, do mojej Ukrainy, bardzo ją kocham i chcę, aby życie w niej było lepszym. Chcę cieszyć się z jej sukcesów i może być jedną z tych osób, które do tego się przyczynią.

Życzenia dla Ukrainy

Kochana Ukraino, życzę ci, abyś szła do przodu, mimo tego, że jest wiele przeszkód na drodze. Pokoju, aby ta straszna wojna skończyła się i kraj zaczął nowe życie. Mądrych przywódców, żeby umiejętnie wykorzystali bogactwo ziemi oraz pracowitość ludzi, na korzyść kraju. I niepodległości, o której już dawno wszyscy marzymy!

 

Continue Reading

Stary Nowy Rok / Старий Новий Рік

Dziś na Ukrainie obchodzi się Stary Nowy Rok. W tym roku mija 100 lat odkąd Ukraińcy świętują go tylko ze względu na tradycję.

Początki Starego Nowego Roku

Przyczynę obchodzenia Starego Nowego Roku z 13 na 14 stycznia należy szukać w kalendarzu juliańskim. Między kalendarzem juliańskim, a gregoriańskim jest różnica dokładnie 13 dób. Właśnie dlatego na Ukrainie, w Rosji i innych krajach grekokatolickich oraz prawosławnych Boże Narodzenie obchodzi się nie 25 grudnia a 7 stycznia. Nowy Rok kiedyś był również obchodzony nie 1 stycznia, lecz 14 – czyli równe 13 dób później. W 1918 roku, żeby ułatwić komunikowanie się z nowocześniejszą częścią świata, ustalono, że Nowy Rok będzie zaczynać się 1 stycznia. Jednak, święta religijne, które przypadają na 13 i 14 stycznia w kalendarzu grekokatolickim i prawosławnym nie dały zapomnieć o Starym Nowym Roku.

Tradycje

Na Ukrainie ludzie bardzo lubią spotykać się przy świątecznym stole. Nic dziwnego, więc, że są jeszcze osoby, które chętnie obchodzą Stary Nowy Rok. Po za tym, z tym świętem związane jest wiele tradycji. 13 stycznia na Ukrainie są imieniny Małanki. Wieczorem Ukraińcy zbierają się przy świątecznym stole. Dodatkowym atutem tego święta jest to, że obchodzenie Starego Nowego Roku może być jeszcze huczniejsze niż w noc z 31 grudnia na 1 stycznia, ponieważ na Ukrainie już nie obowiązuje post.

Według tradycji można w tę noc wróżyć, skakać przez ognisko, aby oczyścić się od złej energii. Ta noc jest idealna również na oświadczyny. Parze, która się zaręczy na Stary Nowy Rok, wróży się dużo szczęścia i dobrobytu w życiu małżeńskim.

Przesądy

Rano 14 stycznia czeka się na chłopaka, który zasieje szczęście w dom. Nikt w ten poranek nie chcę wpuszczać do domu jako pierwszą dziewczynę, ponieważ jest to zły przesąd. Nie wolno nic pożyczać. 14 styczeń oprócz tego, że jest to Stary Nowy Rok jest również świętem kościelnym – imieninami Wasylia.

Stary Nowy Rok dziś

Niestety, to święto trochę zanika w ostatnich latach. Przyczynę można szukać w tym, że 13 i 14 styczeń są dniami roboczymi. W moim rodzinnym domu bardzo skromnie świętowaliśmy Stary Nowy Rok. Czasem 14 stycznia wybieraliśmy się do kogoś ze znajomych lub rodziny na imieniny. Cieszyliśmy się, bo zawsze chłopacy z sąsiedztwa przychodzili siać szczęście do nas do domu. Tutaj możesz zobaczyć jak to wygląda. Większość Ukraińców, obchodzi Stary Nowy Rok raczej symbolicznie, szczególnie jeśli święto przypada w środku tygodnia. Na szczęście w tym roku jest ono w weekend, więc jestem pewna, że o wiele więcej osób na Ukrainie zbierze się przy świątecznym stole i uczci Stary Nowy Rok. 

Słyszałaś/eś o tym święcie? Podziel się swoimi przemyśleniami na ten temat!

*************

Сьогодні в Україні святкують Старий Новий Рік. Мабудь, всі ви знаєте про це свято.

Історія Старого Нового Року

Хто знає, яка його історія? Ось я, наприклад, тільки сьогодні довідалась більше про нього. Назва Старий Новий Рік має в цьому році рівно 100 років. Так, як різниця між юліанським і грегоріанським календарем є рівно 13 діб, в юліанському календарі, якраз в цю ніч приходив новий рік. Це легко порахувати, адже грегоріаньське Різдво 25 грудня — юліанське 7 січня, Новий Рік перших- 1 січня, а других був 14 січня. В 1918 році влада вирішила достосуватись до решти нового світу і перенести Новий Рік на 1 січня. Після цього Новий Рік 14 січня прийняв назву Старий Новий Рік.

Ми українці дуже любимо збиратись за святковим столом. Нічого дивного, що в цю ніч багато хто буде святкувати Старий Новий Рік. Хоча пройшло вже 100 років від перенесення Нового Року, ми пам’ятаємо про це свято, адже з ним також асоціюються нам церковні свята. 13 січня- це святої Маланки, а 14 січня Василя. А ще зі Старим Новим Роком звязані різні традиції.

Традиції

В цю ніч ворожать на майбутнє. Палять вогнище, щоб через нього скакати, бо кажуть, що це очищає від злого. А ще ця ніч ідеальна для хлопців, щоб освідчитись дівчині. Згідно з традицією,ті, які заручаться в Старий Новий Рік, будуть вести щасливе і багате подружнє життя.

Прикмети

Не забудьте, вранці 14 січня відкрити двері хлопцеві, який буде посівати. Впустити дівчину першою за поріг цього дня, зла прикмета. Не позичай нічого нікому, бо це віщує фінансові проблеми в цьому році.

Старий Новий Рік сьогодні

На жаль, Старий Новий Рік трохи йде в забуття. Можливо, тому що 13 і 14 січня є робочими днями і багатьом не до святкування. В мене вдома, ми святкували Старий Новий Рік дуже символічно. Часом 14 січня йшли до знайомого Василя, щоб поздоровити зі святом. Кожного року вранці приходив сусід посівати.

На щастя, в цьому році Старий Новий Рік припадає на вихідні, хочеться вірити, що це заохотить українців до святкування. Традиції бувають різними, деякі з них сьогодні це просто історія, а інші хочеться голубити. Святкування, яке несе за собою радість і нашу відмінність, хочеться пам’ятати і переказувати наступним поколінням.

А Ти як святкуєш Старий Новий Рік в цьому році?

Continue Reading

Moje miejsce / Моє місце

dscf0803

Są takie miejsca, do których lubimy wracać. Niektóre z nich są bliskie sercu z powodu pięknych wspomnień, inne zaś zapadły w pamięć z niewiadomych powodów. Mam sporo takich miejsc – jedne z nich są w Gdańsku, inne w innych miastach Polski, Ukrainy i w innych krajach Europy. Lubię wracać do tych miejsc, bo są moją oazą. Dziś chcę Ci opowiedzieć o miejscu, które jest bliskie mojemu sercu w moim rodzinnym mieście.

Moje rodzinne miasto znajduje się na Ukrainie w obwodzie Lwowskim. Miasto nazywa się Borysław. W Borysławiu chodziłam do szkoły podstawowej i gimnazjum, tu nauczyłam się języka polskiego, tańca, śpiewu i wiele wiele innych rzeczy. W Borysławiu bywam bardzo rzadko, ale każdy taki pobyt, wnosi w moje życie powiew świeżego powietrza.

dscf0807

Moim ulubionym miejscem do którego z przyjemnością wracam jest park miejski.

Czemu lubię do niego wracać? – Ponieważ mam z nim sporo miłych wspomnień z czasów szkoły, ponieważ jest tam mnóstwo pięknych ptaków, które wcale nie uciekają na widok ludzi, czarnych wiewiórek, które ze sobą się bawią i ślicznych dzikich kwiatów.

dscf0844

Może nie każdy widzi w nim tyle piękna co ja, bo oprócz wspomnianych przeze mnie zalet są oczywiście i wady tego miejsca. Kiedyś miejski park tętnił życiem – w każdą niedzielę całe rodziny zbierały się w tym miejscu, żeby zaczerpnąć trochę rozrywki. Było tu trochę huśtawek dla dzieci, kawiarnia pod gołym niebem, można było usiąść na ławeczce lub trawniku i miło spędzić czas. Była też scena letnia, gdzie były występy i konkursy. Dziś wszystkie wspomniane przez ze mnie atrakcje są przeszłością. Huśtawki nie działają, kawiarnie wiele lat temu zamknęli, scena letnia została zniszczona przez wandali. Z przykrością patrzę na te zmiany, ale dla mnie największą atrakcją w moim parku są wspomnienia. Za każdym razem, kiedy tu wracam czuję jakbym znów wróciła do czasów dzieciństwa – widzę ścieżkę, którą codziennie chodziłam do szkoły, ławeczkę na której spędziłam mnóstwo godzin z koleżankami, scenę na której tańczyłam, czy huśtawkę do której zawsze były wielkie kolejki starszaków. Za każdym razem spacerując moim parkiem przypominam sobie miłe chwile i na sercu czuję radość.

dscf0823

Dziś w parku można spotkać moje koleżanki ze szkoły  z wózkami, bądź starsze panie łuskające ziarna słonecznika na ławce. Dzisiejsza młodzież z Borysławia spotyka się w nowych knajpach w centrum miasta, młodzież z 90 tych zaś spędzała większość czasu w parku. W parku świętowaliśmy rozpoczęcie i zakończenie roku, wagarowaliśmy, randkowaliśmy, spotykaliśmy się po szkole. Ciekawe czy wszystkim moim znajomym ze szkoły park przywołuje tyle miłych wspomnień co mi.

dscf0839

Tym razem mój park przywitał mnie zapachem wiosny, zielonymi liśćmi, pięknymi kwiatami i śpiewem ptaków – nic piękniejszego nie mogłabym sobie wymyślić.

Gdzie znajduje się miejsce w którym czujesz wewnętrzną radość?

Opowiedz mi!

dscf0831

 

В кожного є своє місце, до якого його тягне і до якого він охоче повертається. В мене багато таких місць. Одні з них мені дорогі, через спогади, а інші сама не знаю чому. Я люблю декілька місць в Гданську, але також в мене є улюбленні місця в інших містах Польщі, України і інших країнах Европи. Всі ці місця поєднує одне — я їх називаю своєю оазою. Ці місця дають мені енергію, щастя і освіжають погляд на життя.

dscf0832

Сьогодні я розкажу Тобі про мою оазу в моєму рідному місті. Моє родинне місто — Борислав, що на Львівщині. В Бориславі я навчалася в школі, тут я навчилась танцювати, співати і саме тут я навчилась польської мови. В Бориславі я буваю дуже рідко, але кожен мій приїзд сюди є як подих свіжого повітря.

dscf0806

Моє улюблене місце в Бориславі — це парк. Чому саме парк? – Тому що тут гарна природа, співають пташки, бігають білочки, цвітуть квіти.

dscf0845

Можливо не кожен в цьому парку бачить стільки позитиву, як я. Колись в ньому було на багато краще — кожної неділі тут збиралися цілими сімями, щоб розважитись. Тут було багато качель, кафе, можна було подивитись концерт в літньому театрі, сісти на лавочці або на траві і просто насолоджуватись вихідними. Зараз більшість качель не працює, кафе закрили, літній театр рознесли якісь бандити. Мені сумно це бачити, але для мене в цьому парку найбільш важливі є приємні спогади. Кожного разу, коли я сюди приходжу я якби знову повернулась в дитинство — ось моя стежинка, яка вела мене до школи, а ось тут лавочка на якій я просиділа стільки часу з подругами, а тут сцена, на якій я виступала, качеля, до якої завжди була величезна черга старшокласників. Пройдусь моїм парком і відчуваю дитячу радість і спокій.

dscf0812

В парку сьогодні можна зустріти моїх подруг з дітьми або ж бабусь, які їдять насіння на лавочці. Молодь тепер сидить в барах в центрі. В 90-тих молодь майже весь час проводила в парку. Тут ми святкували перший і останній дзвінок, тут прогулювали уроки, ходили на побачення, сиділи після уроків. Цікаво, чи у всіх моїх друзів зі школи є стільки ж гарних спогадів пов’язаних з парком.

dscf0808

Цього разу мій парк привітав мене запахом весни, співом пташок і першими весняними квіточками — гарнішого привітання я собі і не уявляла.

В якому місці Ти відчуваєш радість?

Розкажи!

dscf0841

dscf0824

Continue Reading